Фелікс-Лопе де Вега-і-Карпіо (25 листопада 1562 — 27 серпня 1635) — іспанський драматург, діяльність якого належить до так званого «золотого століття» іспанської літератури.
Лопе де Вега створив величезну кількість п’єс. Зухвалий в житті, Лопе підняв руку і на традиції класицистичної драми: відмовився від прийнятого тоді принципу єдності місця, часу і дії, зберіг лише останнє, і поєднав в своїх п’єсах елементи комічного і трагічного. Також він відродив власне іспанські народні традиції, написав більш ніж 1500 сценаріїв для мандрівних театральних трупп, оскільки театру як такого на той час Іспанія не мала.
П’єси де Веги стосуються різноманітних тем: соціально-політичні драми з вітчизняної та іноземної історії (наприклад, п’єса про Лжедмитрія I «Великий герцог Московський»), історичні хроніки («Доблесний кордовець Педро Карбонеро»), історії кохання («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Основа п’єс — інтрига.
У драмах Лопе велику роль займає історія. Такі твори, як «Останній готський король», «Граф Фернан Гонсалес», «Зубці стін Торо», «Юність Бернара дель Каріпо», «Незаконний син Мударра» та інші. Трактування історичних подій у Лопе близька і збігається з тою, котру століттями давали романсеро (цикли іспанських народних пісень).
Улюблений сайт літературної критики
