Андре Жід (22 листопада 1869 — 19 лютого 1951) — французький письменник, прозаїк, драматург і есеїст, що зробив значний вплив не тільки на французьку літературу XX століття, але і на умонастрої кількох поколінь французів. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1947).
Андре Жід починав як символіст, шанувальник Стефана Малларме, але вже в 1894 році, після повернення з Африки, розійшовся з символістами (цей розрив ознаменували «Топі», видані в 1895 році), захопився поезією В.Вітмена і філософією Ф. Ніцше; глибоким і тривалим виявився його інтерес до творчості Ф. М. Достоєвського.
Сам Жід своїми статтями і публічними лекціями, що в 1923 році склали його книгу «Достоєвський», чимало сприяв популяризації творчості російського письменника у Франції.
Хоч би до яких напрямках його зараховували в подальшому (найчастіше до модернізму), червоною ниткою через усю творчість Жида проходить тема завоювання індивідуальної свободи, в тому числі свободи від умовностей і забобонів. Творчість Жіда справила значний вплив на французьких письменників передвоєнного і післявоєнного часу, в тому числі на екзистенціалістів — перш за все Альбера Камю і Жана-Поля Сартра. У 1947 році Шведська академія присудила Жіду Нобелівську премію з літератури «за глибокі і художньо значущі твори, в яких людські проблеми представлені з безстрашної любов’ю до істини і глибокою психологічною проникливістю» [34] [35]. У тому ж році він став почесним доктором Оксфордського університету [17].
Переклади українською:
- Андре Жід, Фальшивомонетники / пер. В. Шовкуна. — Юніверс, 2005
- Андре Жід, Повернення з СРСР (скорочено) / пер. Сергія Вакуленка, Андрія Даниленка // Вечірній Харків. – 1990. – №1 (1 січня). – С. 4; №2 (3 січня). – С. 6; №3 (4 січня). – С. 6; №4 (5 січня). – С. 6; №5 (6 січня). – С. 6; №6 (8 січня). – С. 6.
- Андре Жід, Повернення з СРСР / пер. Ірини Овруцької // Всесвіт. – 1990. – №7. – С. 83-111.
Улюблений сайт літературної критики
