Редьярд Кіплінг— англійський поет і прозаїк. Більш відомий як творець дитячих казок про Мауглі, допитливе слоненятко, кішку, яка гуляє сама по собі, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві та багатьох інших. Наймолодший лауреат Нобелівської премії з літератури. Був нагородженний «за велику фантазію та зрілість ідей».
Утім, нові дослідження життя й творчості Кіплінга висвітлили надзвичайну роль автора вірша «Якщо» в проштовхуванні проімперської пропаганди, спрямованої на пом’якшення загрози повстання серед індійських солдатів, які воювали у Франції під час Першої світової.
Доктор Гаєндра Сінгх (Gajendra Singh), історик, досліджував архіви Британської розвідки. Він виявив, що у другому десятилітті ХХ століття приблизно 14 000 індійців, що жили у США, стали предметом турботи секретних служб. Занурені в добільшовицький ідеалізм, багато хто з них планував революцію і повалення раджі (індійського монарха). Потужний підрозділ німецької розвідки, відомий як Інформаційний центр для Сходу, бачив їх як корисних пішаків і намагався маніпулювати ними за допомогою антибританської пропаганди.
Британська розвідка також була стурбована тисячами військ, які Індія відправила на бій у Франції. Агенти стежили за своїми листами додому, щоб записати будь-які антибританські настрої, які, можливо, могли б розвинутися в повстання. У той же час наростала змова між ірландськими та індійськими революціонерами, за підтримки німецької розвідки, яка поширювала розповіді про те, як погано поводяться індійські солдати.
«Кіплінг був ректутований британською розвідкою в Першій світовій війні, щоб писати для американських журналів під своїм ім’ям, щоб показати британцям позитивне світло й підточити індійських націоналістів», — сказав Сінгх.
«У 1917 році його просив підрозділ британської розвідки написати форму вигаданої індійської кореспонденції. Йому дали справжні листи, відправлені додому індійськими солдатами, і попросили написати власну версію, щоб розповсюдити пропаганду в Сполучених Штатах».
Імовірно, Кіплінг діяв із мотивів патріотизму, оскільки був спустошений смертю свого єдиного сина, 18-річного Джона, в битві під Лосом у 1915 році.
«На цьому етапі він — великий літературний діяч», — сказав Сінгх. «Його син тільки помер, тож він сприяє британській розвідці, щоб врятувати пам’ять свого сина, зробити те, що він може».
Читайте також: Богдана Романцова. «Кім» Кіплінґа: хороший, поганий, колоніальний
Це була епоха бульварного чтива, коли щотижневі журнали були страшенно популярними, а листи Кіплінга жадібно читали по всьому світу. Ці листи претендували на конкретне змалювання індійського солдата і змальовували його стосунки з Британією в яскраво-патерналістських термінах.
Роль Кіплінга в підтримці імперії навряд чи здивує його критиків. Джордж Орвелл назвав його «ура-патріотичним імперіалістом». В останні роки, коли британський колоніалізм став сприйматися негативно-критично, Кіплінг уже не в пошані. Утім, Сінгх зазначає: «Він зараз не те щоб модний. Це трохи несправедливо, оскільки його робота набагато більш неоднозначна, ніж вона зараз читається».
Джерело — The Guardian.
Улюблений сайт літературної критики
