Колишній агент ФБР Вінс Пенкок (Vince Pankoke) розпочинає розслідування того, хто, можливо, виказав гестапо місце переховування Анни Франк та її родини в 1944 році.
Музей Анни Франк в Амстердамі надав доступ до своїх архівів і заохотив розслідування, що буде зніматися та фіксуватися в інтернеті. Минулого грудня музей опублікував власне дослідження, яке передбачало, що місце сховку Франків було виявлено випадково, а не зраджене, проте все одно є сенс провести ще одне розслідування.
Німецькі служби безпеки, відомі як Sicherheitsdienst, зберігали достовірні записи про арешти, проте вважалося, що всі документи, що стосуються справи Франків, були знищені під час британського бомбардування у 1944 році. Пенкок стверджує, що виявив нові дані у нещодавно розсекречених документах, відправлених назад до США після війни.
«Я витратив багато часу у Національному архіві Сполучених Штатів і знайшов документи з Амстердаму, які вважалися неіснуючими», – сказав Пенкок. «Деякі з них пошкоджені водою або пожежею, і вони написані військово-технічною мовою, тому їхнє розшифрування займе певний. Проте ми знайшли списки імен заарештованих євреїв, які були зраджені, та списки інформаторів, які жили в Амстердамі».
У будинку, де нині розташовано музей, Анна Франк разом із батьком Отто, матір’ю Едіт та сестрою Марго переховувалась до 4 серпня 1944 року, коли їх знайшло гестапо. Дівчинку відправили до транзитного табору Вестерборк, згодом до концентраційного табору Аушвіц, а врешті — в Берген-Бельзен, де вона померла в лютому 1945 року від тифу у віці 15 років. Опублікований щоденник, який вона вела, охоплює період між 1942 і 1944 роками.
Коли Отто Франк повернувся з Аушвіцу у 1945 році, він виявив, що вся його сім’я разом із тими, хто їх переховував, загинула у таборах у Німеччині та окупованій Німеччиною Польщі.
Відразу після війни Отто Франк підозрював, що один із працівників складу, Вільгельм ван Маарен, зрадив місце їх переховування. Два слідства, проведених голландською поліцією у 1948 та 1963 роках, не знайшли жодних переконливих доказів проти ван Маарена, проте діяльність поліції пізніше була розкритикована за надмірне зосередження уваги на одному підозрюваному.
Пенкок сказав: «Насправді вони не були слідчими. Я працюю над файлами, і багато питань залишаються без відповіді». Розслідування, проведене Нідерландським інститутом військової документації у 2003 році, розглядало позови проти ще двох підозрюваних, проте дійшло висновку, що неможливо відтворити події того періоду, хоча не виключило того, що в майбутньому це стане можливим.
Розслідування під проводом Пенкока обіцяє презентувати результати досліджень 4 серпня 2019 року, до 75-річчя арешту сім’ї Франків.
З моменту опублікування щоденника Анни Франк у 1947 році його було перекладено на 67 мов і було продано понад 30 млн копій. Цей щоденник — записи нідерландською мовою, які вела єврейська дівчинка Анна Франк з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року в період нацистської окупації Нідерландів. З початку 1944 року Анна почала літературно обробляти свої записи (зокрема, замінюючи імена дійових осіб), сподіваючись на публікацію щоденника після звільнення Нідерландів, проте ця робота залишилася незавершеною.
За матеріалами The Guardian і ZIK.
Улюблений сайт літературної критики
