2 жовтня 1906 року народився Іван Багряний (псевдонім Івана Павловича Лозов’ягіна), український поет, прозаїк, публіцист і громадсько-політичний діяч.
“Cьогодні 111 років з дня народження Івана Багряного – великого українського прозаїка, поета та публіциста. Пам’ятаймо та шануймо спадщину великих українців” – написав із цієї нагоди Петро Порошенко на своїй сторінці у фб.
Перші вірші Івана Багряного з’явилися у 1925 році, в кам’янець-подільській газеті «Червоний кордон». Того ж року були видані й перші оповідання. У 1926 році молодий поет увійшов до київського літературного об’єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), учасниками якого була тодішня літературна еліта – Валеріян Підмогильний, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка.
У квітні 1932 року Багряного вперше арештували, звинувачуючи «в проведенні контрреволюційної агітації». 11 місяців письменник провів у камері одиночного ув’язнення, потім його відправили на спецпоселення на Далекий Схід. Звідти він утікав, його ловили й повертали назад.
Після повернення із заслання Багряного знову арештували – в Харкові, звинувативши в участі у націоналістичній контрреволюційній організації.
Під час німецько-радянської війни Багряний брав участь в українському підпіллі. Працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті. Одночасно брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів. Утім, не полишав і літературної праці.
1944 року, за надзвичайно короткий проміжок часу написав пригодницький роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»; написав у Моршині де переховувався від німців).
1945 року письменник емігрував до Німеччини. Через рік було опубліковано його відомий лист-памфлет «Чому я не хочу вертатись до СССР?» На чужині активно займався політичною діяльністю. Організував Українську революційно-демократичну партію (УРДП), в якій згуртував відданих українській справі земляків.
Також у Німеччині написав свій знаменитий роман «Сад Гетсиманський» – один із перших у світовій літературі твір про сталінський терор та проблему буття людини за тоталітаризму, яскравий зразок реалістичної, публіцистичної, документальної й водночас містичної прози. Юрій Шерех назвав цей роман «справжньою енциклопедією радянської політичної в’язниці». А також звернув увагу на те, що «Сад Гетсиманський» з’явився задовго до «Архіпелагу Гулагу» Олександра Солженіцина і обидва твори є разюче подібними. період 1952—1963 рр.
Улюблений сайт літературної критики
