Я би дуже хотів, щоби всі мої блоґи на “ЛітАкценті” були присвячені мистецтву, як от попередній ^[2]. На жаль, Національна Спілка письменників України замість того, щоб сприяти цьому, змушує мислити над питаннями значно приземленішими.

Власне, не секрет, що керівництво Спілки і займається питаннями значно приземленішими од митецтва. Так, як виявилося, Львівський форум видавців воно використало не для ознайомлення з книжковими новинками, а для “переконання” голови Львіської орґанізації НСПУ Ігоря Гургули у прийнятті постанови про “мораторій на письменницький з’їзд”, про який, як виявилося, більшість членів Львівської орґанізації – а це 162 особи! – ні сном, ні духом.

Приблизно так ще зовсім нещодавно Єнакіївський районний суд приймав постанови про заборону інтеґрації України в НАТО. Рішення щодо з’їзду НСПУ приймає Правління НСПУ, а не Правління Львівської орґанізації. З таким же успіхом і з такими ж юридичними наслідками Правління Львівської орґанізації може з подачі керівництва Спілки заборонити закон всесвітнього тяжіння.

У заяві Правління Львівської орґанізації також стверджується: “Дати можливість допрацювати нині чинному керівництву НСПУ відведений попереднім з’їздом термін”. На практиці це означає “Дати залишитись на посаді чинному голові Спілки Михайлу Сидоржевському”, бо з часу мого попереднього блоґу, присвяченого Спілці, не лишень Володимир Даниленко і Леся Мудрак виявилися витиснутими з керівництва Спілки, а й ще двоє штатних секретарів покинули свої посади – Володимир Шовкошитний і Олександр Бакуменко. Перший з названих мною був, до речі, першим заступником голови НСПУ. Таким чином, з усього керівництва Спілки, обраного попереднім з’їздом, залишився лише один голова, розтративши всю свою команду – цілих чотирьох штатних секретарів! Ця ситуація є ненормальною.

Якщо я вже згадав свій попередній блоґ, присвячений Спілці ^[3], то додам ще кілька запитань до заданих в ньому. Чому з особливою ненавистю керівництво Спілки з усіх колишніх секретарів цькує саме Лесю Мудрак? Від пасквілів в пресі до доносів в компетентні орґани? Чому Леся Мудрак після двогодинної розмови з Михайлом Сидоржевським в його кабінеті, підписала заяву про звільнення “за згодою сторін” з думкою “в мене ж дитина…”

Зараз Леся Мудрак ініціювала Звернення до всіх членів Національної Спілки письменників України, відкрите до підписання на її сторінці в фейсбук.

Що ж до з’їзду, то керівництво Спілки було обране на позачерговому з’їзді НСПУ в 2014 р. Позачергові з’їзди не скасовують чергових. Чергові відбуваються щоп’ять років. Останній черговий з’їзд відбувся в 2011 р. Наступний черговий з’їзд мав би відбутися в жовтні 2016 р. Що ще важливіше, як каже Михайло Наєнко, з‘їзд і так уже триває на сторінках преси. Запитань і протиріч накопичилось вже стільки, що він вже просто конче необхідний.

Словами ж Михайла Кузьмовича щодо заяви Правління Львівської орґанізації і завершу: “Як літературний критик, я б міг щось сказати з приводу Заяви львів’ян. Але в ній немає нічого літературного. Термінологія на зразок “заборонити”, “мораторій”, “офіційно” – це з галузі якоїсь “казенщини”, “криміналістики” і навіть “воєнного стану”. Пропоную львів’янам відкликати свою Заяву і висловитись за проведення чергового (статутного) письменницького з’їзду. Бо інакша ситуація (сказав би великий львів’янин Іван Франко) веде в кут, у якому можна хіба що повіситись”.

P. S.: Все ж таки, не хочу завершувати на такій печальній ноті. Тому повторю ще раз свої старі тези. Орґанізацію, якою керували Максим Рильський, Микола Бажан і Олесь Гончар, краще зберегти. Конфлікти краще вирішувати мирно. Якщо це не вдалося зробити в межах Секретаріяту, то найкоректніше це зробити на з’їзді.