Під час Форуму книговидавців у Львові мені найбільше сподобались розмови про вечірку з Беґбеде. “Ви йдете на вечірку з Беґбеде?” “Побачимось на вечірці з Беґбеде!” “Як? Ви не йдете? Чому?” В цих емоційних вигуках було стільки непромовлених солодких передчуттів і обіцянок, вересневої туги. Вони несли з собою незнані ще, але вимріяні присмаки, таємниче мерехтіння лампіонів, іскри, сміх, шарудіння бульбашок у коштовних рідинах, щось європейське, щось недосяжно-естетичне.
Продовження – тут.
ЛітАкцент
Улюблений сайт літературної критики
