21 липня 1906 року у Московській губернії народилася Олена Теліга (Олена Шовгеніва).
Знана українська поетеса та діячка ОУН народилася 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній україно-білоруській родині. Коли Олені Шовгенівій було 5 років, родина переїхала до Петербурга, а з 1918 року вони мешкали у Києві.
Майбутня поетеса вчилася в Жіночій гімназії Олександри Дучинської. Вона вивчала українську, російську, французьку та німецьку мови. 1920 року батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині. Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині.
Саме в Чехії Олена спочатку отримує атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона познайомилась зі своїм чоловіком Михайлом Телігою.
Саме в Чехії відбулося її становлення як поетеси та літературознавиці. Від початку Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі, ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати.
Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре та манекенницею. Втім, потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів. Бажання повернутися до Києва все-таки перемогло. До міста юності вона вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями.
У грудні 1939-го сім’я Теліги переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН).
1941 року в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією”Українського слова” Івана Рогача. Вона видає тижневик літератури і мистецтва “Літаври”.
Після арешту редакції “Українського слова” Теліга не брала до уваги постанов німецької влади. 7 лютого 1942 року почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Письменниця розуміла, що може бути розстріляною, а разом з нею і її чоловік Михайло. Під час арешту, 9 лютого, він назвався письменником, щоб бути разом з нею.
У київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На ґестапівському стіні вона залишила свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. 22 лютого 1942 року українську письменницю розстріляли в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
Джерело: Gazeta.ua
Улюблений сайт літературної критики
