Мені пощастило навчатись в університеті в «золоті» часи. Вступивши на бакалаврат, я почав отримувати місячну стипендію розміром 130 гривень. Моя остання стипендія на магістратурі становила вже 730 гривень. Стипендія виросла більш ніж у 5 разів тоді, коли ціни — згідно з індексом інфляції — зросли всього лиш удвічі. За це я мушу подякувати урядам Тимошенко і Азарова, які, незважаючи на всі розбіжності між ними, перед виборами однаково щиро прагнули покращити життя для сотень тисяч студентів.
Сьогодні, після двох років інфляції та бюджетної кризи, студентам живеться не так добре. У вишах III — IV ступенів стипендія становить 825 гривень. Це тільки на 13% вище, ніж у 2012 році, хоча ціни тим часом виросли на 90%. Як і на моєму першому курсі, стипендії не вистачає навіть на їжу.
Ця стаття має на меті пояснити, яку роль відіграє стипендія у житті студентів сьогодні, спираючись на результати нового опитування, яке проводилось на замовлення аналітичного центру CEDOS. Це дозволить порушити більш загальне питання: яке майбутнє стипендій в Україні, чи потрібно змінювати нинішню систему, і якщо потрібно, то як?
Продовження – тут.
Улюблений сайт літературної критики
