Глузливу дражнилку «люді істінно русской культури» придумав ще Микола Хвильовий на самісінькому початку 1920-х. Він уживав її саме так, іронічно, у лапках і транслітом. Цими словами Хвильовий зневажливо називав інтелігенцію, виховану в колоніях і морально залежну від імперії. Університетська професура в Харкові, Києві, Одесі в більшості своїй ненавиділа так званий декрет про українізацію 1923 року, лікарі й науковці часто воліли спілкуватися російською мовою, читати російських авторів, ходити в російський театр. Люди «русского міра» ностальгійно позирали на Москву, як ото нащадки іспанських завойовників на Кубі чи Ямайці, зітхаючи виглядали на обрії кораблі з метрополії, що везли їм «свіжі» газети з новинами тижневої давності.
Продовження – тут.
Улюблений сайт літературної критики
