«Привіт, мене звати Марічка, і я читаю…» З такими словами долучилася до розмови про Львів як «Місто літератури ЮНЕСКО» в рамках проекту «Коло книжки». Щоб розуміти масштаби, нагадаю, підлітки ось уже рік регулярно збираються у львівській книгарні «Є» і обговорюють книжки, біографії письменників та літературні новини. Приходять по 10-12 людей, іноді до 20-ти, а цього разу прийшли аж 4 (!). Ну, й модератор. Але зараз не про це. Арт-менеджер книгарні Галина Сафроньєва запитала, хто в курсі, що Львів у грудні отримав статус «Міста літератури ЮНЕСКО». Усі, звісно, чули цю новину, але пояснити що це за статус, що він дає та до чого зобов’язує ніхто не зміг. А воно й не дивно. І причина тому – не дитячо-підліткове незнання.
11 лютого 2016 року минуло рівно два місяці, як Львів отримав статус «Міста літератури ЮНЕСКО». І за цей час ніхто не спромігся зробити жодної масштабної події, розрахованої на велику аудиторію, на якій би в дискусії пояснив львів’янам, що означає такий статус і у якому тепер літературному керунку рухатиметься місто. Насправді, «Коло книги» і підлітки першими взялися це публічно обговорювати.
До слова, поки що єдина загальноміська конференція «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» відбулась ще в лютому далекого 2013 року. Тоді ж, коли Львів вперше подав заявку на участь в конкурсі і – «пролетів». Головний спеціаліст управління культури Львівської міськради Богдана Брилинська коментувала, що основними зауваженням було те, що у Львові бракує «загальних заходів, які стосуються літератури». Тому управління культури ухвалило рішення на перспективу збільшити фінансування таких заходів.
Тепер, коли місто з другої спроби здобуло статус, відбулася лише прес-конференція. А бюджет і справді змінився. У бюджет розвитку Львова цього року заклали понад 1 млрд грн. «Ми за ці кошти насамперед збільшили фінансування культури у п’ять разів…»- акцентує директор департаменту фінансової політики міськради Ірина Кулинич.
А що з літературними подіями, до нестачі яких мало претензії журі? Creative Cities відзначили у Львові три речі: роботу Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Форум Українських Книговидавців та співпрацю з Книжковою Платформою за підтримки Євросоюзу.
А сайт cityofliterature.com каже, що у Львові із 730-тисячного населення читачами бібліотек є 334 тисячі, тобто майже 46% (!) населення регулярно відвідують бібліотеки. Вірите? Я – з натяжкою. Крім того, у місті нарахували 45 книжкових магазинів, 174 бібліотеки, 54 музеї, а ще 26 видавничих компаній та 86 типографій на території 182,01 кв. км.
Статистка – це добре. Ну а події – події! Що такого «літературного» відбувається у Львові, завдяки чому він є єдиним містом України, якому вдалось потрапити до рейтингу? Оминаючи історію про першу в Україні точно датовану книгу, найстарішу у Східній Європі діючу друкарню і понад сотню літературних імен, які «колись» жили й працювали в місті, репутацію сучасного літературного Львова підтримують: один із найбільших у Східній Європі, «Форум видавців», у рамках якого – «Міжнародний літературний фестиваль», не так давно з’явились «Місяць авторських читань» та «Молода Республіка Поетів». І також «Драма.UA» як серйозний майданчик вже для презентації молодих драматургів та постановок сучасних п’єс.
Але чим справді «захоплює» Львів – то це планами. Переконайтеся самі: Львів планує взяти на озброєння досвід інших міст і створити групу, яка буде координуючим центром усіх ініціатив, львівська міська рада планує прийняти першу в Україні програму підтримки і розвитку читання, крім того, у 2016 році планують створити ще дві медіатеки у віддалених районах Львова, на Сихові і в Рясному (перша така вже діє на Мулярській, 2а), планують оновити приміщення 5-ти дитячих та 8-ми дорослих бібліотек, поповнити бібліотечні фонди літературою, а ще планують відкрити музей «Територіії Терору», будівництво візит-центру та реставрацію експонатів в Музеї народної архітектури та побуту…може, про якийсь із планів і забула, даруйте, але названого достатньо, щоб зрозуміти їх грандіозність.
Але чому при таких планах за два місяці не спромоглись пояснити принаймні три речі: Що змінюється у літературному житті міста? Як мотивуватимемо інші українські міста змагатись за долучення до простору креативних міст? Та й чим, власне, будемо доводити свою «літературність» на Світовій арені?
У загальному, статус «Міста літератури ЮНЕСКО» Григорій Семенчук, член робочої групи «Львів – місто літератури» називає «інструментом розмови з містом і державою, щоб розвивати нові проекти і підтримувати існуючі». Мар’яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева» каже, що статус «Міста літератури ЮНЕСКО» допоможе притягувати фінансову допомогу для організації міжнародних фестивалів. Крім того, це можливість запрошувати до Львова авторів, які будуть їхати, не «в порожнечу», висловлюється вона, а в місто ЮНЕСКО.
А тим часом ми вже можемо очікувати приїзду літературних туристів, адже Львів включили до літературних туристичних маршрутів мережі Creative Cities. Та чи зорієнтуються вони, якщо самі мешканці не надто глибоко «сидять» у темі?
Майже рік тому, 17 лютого 2015 року сайт «Форуму видавців» запрошував на сторінку із багатообіцяючою назвою «Львів – місто літератури»: http://lvivcityofliterature.org.ua/ Вона двомовна (друга мова англійська, щоб було зручно тим самим іноземним туристам). В описі йшлось, що на цьому сайті можна слідкувати за літературними подіями Львова, ознайомитися із місцевими видавництвами, книгарнями та культурними виданнями. Крім того, обіцяли, що сайт постійно наповнюватиметься пізнавальними статтями та актуальними новинами про літературну сферу Львова. А тепер – увага! Остання новина на ньому: від 22 березня 2015 року «Поезія єднає серця». Ось тобі і актуальні новини про літературну сферу Львова.
Анонсувалося також, що інтернет-сторінка «Львів – місто літератури» є важливим елементом для отримання офіційного статусу «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» і входження Львова до мережі Creative cities. Хоч-не-хоч, але складається враження, що сторінка була створена для того, аби показати, що «ми виконали пунктик». Не більше. Чи, може, я помиляюся?
Між іншим, час біжить. І менш ніж за два роки комісія ЮНЕСКО приїде, щоб перевірити, наскільки виправдано Львову дали статус. Втратити легше, ніж здобути. І може, тоді нарешті втішаться ті імениті, хто обурився, що не було за що давати статус?
Зате є багато планів!
