Киянка, що вже шістнадцять років мешкає в Берліні, за свій дебютний роман «Мабуть Естер» отримала одну з найпрестижніших літературних нагород – премію Інгеборг Бахман. Це стало несподіванкою як для самої авторки, оскільки до того вона себе письменницею не вважала (Катя Петровська працювала журналісткою у Neuen Zürcher Zeitung, die tageszeitung та Frankfurter Allgemeine Zeitung, а також захистила дисертацію з літературознавства в Московському університеті), так і для всього німецькомовного світу. Роман, або як Петровська називає – «Історії» – це книга про пошуки власної ідентичності та історичної пам’яті у контексті єврейсько-російсько-українсько-польських відносин. Написана у жанрі сімейної хроніки, «Мабуть Естер», акцентує увагу на проблемах, про які більшість воліє не говорити. Очевидно, треба було знайти, осмислити і пережити чимало фактів, щоб з географічної та часової перспективи розповісти власну історію. Про пошуки коріння, німецьку мову і можливість бути почутим говоримо з письменницею під час Форуму видавців у Львові.
Продовження – тут.
Улюблений сайт літературної критики
