“Море в нашому уявленні чомусь завжди було Чорним і означало тільки Крим. Ніяке інше ніде більше”, – Таня Малярчук, спеціально для DW.
Моя перша велика подорож була до Львова, друга – до Києва, третя – до моря. Може, в Івано-Франківську, такому неморському, навіть антиморському, а може, в моєму спраглому великої води віці було модно мріяти про море. Ми, сімнадцятилітні, робили це з усією пристрастю, блукаючи карпатськими вершинами у пошуках морського дна. Море в нашому уявленні чомусь завжди було Чорним і означало тільки Крим. Ніяке інше ніде більше. Окрім земного тяжіння існує, мабуть, ще й тяжіння морське. Народившись у полі його сили, людина блокує в собі можливість існування морів іншого кольору, нехай у сто разів привітніших і тепліших.
Читайте тут:
Таня Малярчук: Крим – тепер його можна не любити (DW)
Улюблений сайт літературної критики
