Є письменники, які переростають свій час. Час ніяк не може наздогнати їх. Як не може наздогнати українську поетесу Маріанну Кіяновську. Натомість, у його чіпких обіймах залишаються лише її книги – «Стежка вздовж ріки», обрамлена «Вінками сонетів»… Час відлунює глибиною у ще одній її авторській збірці – «Дещо щоденне». А цьогоріч час відвоював у поетеси ще дві поетичні збірки – просякнуту дощем та вічністю «373» і наскрізно пронизану сердечними ритмами «ДО ЕР».
Продовження – тут.
ЛітАкцент
Улюблений сайт літературної критики
