
«Я свідомий громадянин, і якщо почнеться війна, піду на війну. Буду стріляти, морди бити – все залежить від потреб і обставин. Багато чого вмію, так що, думаю, користь Вітчизні принесу певну … І мені здається, Росію ми переможемо. Насправді вона слабкіша – просто більша, до того ж у росіян немає такої сили, що консолідує, як у нас, немає об’єднувального фактора, одної загальної відповіді на питання: “За що воюєте?”»
«Ось коли все владнається і ми доб’ємося того, за що боремося, потрібно буде скинутися і поставити Януковичу і Путіну пам’ятник, тому що вони удвох зробили те, чого ніхто не просто роками, а століттями не міг зробити. По-перше, виразно показали, що кацап нам ніякий не родич і сам він ніколи себе таким не вважав, по-друге, вони згуртували країну (всіх свідомих і вдумливих громадян, у яких в головах є якесь розуміння того, що відбувається) так, як вона ще не була згуртована».
«У мене таке відчуття, що останні 22 роки ми дружно жили в лайні. До цього я, оскільки є старшим від багатьох учасників Майдану, жив у ще більшому лайні. І раптом лайно закінчилося, і з-під цієї смердючої кірки, що формувалася Бог знає скільки років, з’явилася країна, причому така, за яку і померти не соромно…»
Більше – в інтерв’ю на gordonua.com

Улюблений сайт літературної критики