У романі Віктора Єрофеєва “Акімуди” Росія оголошує війну невідомій державі Акімуди і захоплює територію, якої не існує. На крилах піднесення росіяни стають неймовірно патріотичними. “Крим для мене – ті самі Акімуди, про які я і хотів сказати”, – зізнався Єрофеєв на зустрічі зі своїми німецькими читачами.
Російський письменник розповів, що підписав відкритий лист на підтримку України, оскільки “не має сил терпіти це неподобство”, і закликав німців робити все для того, аби Європа була сильною. “Ваша сила – це наша надія”, – запевнив присутніх літератор.
“Те, що відбувається зараз – це абсолютно неприкрита агресія, незбагнений з точки зору міжнародних відносин акт. Крим населений людьми радянського типу, які ностальгують за Радянським Союзом. Така у них ментальність. Навряд чи вони замислювалися над тим, що буде далі. Адже тепер кримчанам доведеться служити в російській армії, їм треба буде здебільшого мовчати, тому що свободу слова, зборів та іншого у нас не культивують. Словом, вони потрапляють в простір набагато меншої свободи. Я думаю, кримчанами керувала наївна простодушність, яка, треба сказати, характерна і для жителів Росії. Нам, мовляв, закон не писаний: захотіли – зробили, захотіли – не зробили. Ми – люди не XXI століття”, – говорить письменник.
“Я вважаю, що українська нація вже має свою ідентичність. Я б її визначив так: “ледачий гедонізм”. Це вміння отримувати задоволення від життя, вміння працювати, традиційні фольклорні цінності, особливе ставлення до сім’ї (не випадково такими важливими є поняття “кум” і “кума”). Але зараз, коли відбувається російське вторгнення, перед обличчям спільного супротивника відбувається, звичайно, об’єднання країни і держави. Дуже не хотілося б, щоб на фундаменті ненависті до зовнішнього ворога будувалася нова українська нація, але, очевидно, так вирішила історія”, – вважає Єрофеєв.
Джерело: Deutsche Welle
Улюблений сайт літературної критики
