“Ми дуже любимо святкувати. Це треба сприймати як нашу національну особливість – потребу свята, дива, намагання заступити за лаштунки сірої буденності і відчути дотик карнавалу, дотик таїни, містерії», – розповідає Сергій Жадан.
Незважаючи на це, письменник зауважує, що ставлення українців до свят змінюється. Люди дедалі частіше намагаються відкрити для себе щось нове, відійти від щоденної рутини та спробувати дивитися на світ дещо інакше.
Він каже, що навіть за радянських часів Різдво для українців нікуди не зникало. «Я народився в Луганській області і ми завжди, змалку – ще у 70-х, 80-х – святкували Різдво. Воно, звісно, не було таким, як сьогодні. Але святкову вечерю ми носили завжди, попри заборони директора школи. Власне, ці заборони були наче гра у піддавки. Директор говорила, щоб ми не носили цю вечерю, але ми все одно приходили до неї і вітали її», – пригадує він.
Жадан вважає, що сучасне «комерційне Різдво» нав’язує західна масова культура. Про це свідчить хоча б величезна популярність американських фільмів, в яких святкування зводиться до подарунків і набору простих ритуалів. Але це лише зовнішній бік свята, який має дуже мало спільного із вірою чи релігією – речами, які нав’язати не можна.
Джерело: Радіо Свобода
Улюблений сайт літературної критики
