Письменники вночі 5 грудня провели “Вечір при діжках” на майдані Незалежності. Вони зібралися біля арки з архангелом Михаїлом, позаду наметового містечка.
Роль митців стає помітнішою в такі моменти, вважає Юрій Андрухович.
“У людей виникає потреба говорити і думати про щось важливе, – каже письменник. – Вони виходять за свої щоденні побутові межі. Це додає нових вимірів, робить явище багатоплановим. Розбиває банальну версію про те, що це всього лише боротьба за владу. Ця революція – значно більше, це боротьба за людське в людині. Найбільшим здобутком була б інша країна, але це не станеться так скоро. Тому революція – це робота, щоб до такої країни колись дійти”.
Читає вірш “Вольф Мессінг. Вигнання голубів” – про чоловіка, у якого в голові жили голуби.
“Цей вірш – антитоталітарний, – пояснює Юрій Андрухович вибір тексту для Майдану. – Я бачу в ньому сюжет із диктатором, який хоче всіх зробити однаковими. Людина з відхиленням уважається ненормальною. Але врешті ця людина показує фак диктатурі – вона зберегла свою цінність, своїх голубів у черепі”, – хоч птахів у вірші зрештою вбивають, та в черепі Вольфа Мессінга лишається їхнє яйце.
За півгодини до півночі до кола слухачів приєднується гурт хлопців із жовто-блакитними прапорами. На них – назви міст Львівщини. Юрій Андрухович зауважує, що підходять люди, які, може, вперше в житті чують, як поети наживо читають власні вірші.
Джерело: Gazeta.ua
Улюблений сайт літературної критики
