Юрій Винничук у своєму ФБ запостив вірш про золотий унітаз, прокоментувавши своє послання так: «Холодно. Дюдя. А тому й мрії у мене примітивні. Але як подумаю, що Він там – у теплі, на теплому… А я… Ех…».
Золотий унітаз
Мрія ця дивна, мрія нескромна:
Хочеться хоч би раз
Сісти із книжкою Ганни Герман
На золотий унітаз.
Знаю – за звичкою скачеш на нього
В позі старого орла,
Думаєш, як нам покращити долю
В поті ясного чола.
В лівій мобілка, в правій газета,
А під тобою народ
Манни із неба досі чекає,
Дружно роззявивши рот.
Твій унітаз – це, як сонце на Сході,
Сяє вночі нам і вдень,
Виборець кожен радо за тебе
Кине туди бюлетень.
Ні, я не заздрю твому багатству.
Хто я – простий віршомаз.
От лиш халепа – сниться щоночі
Твій золотий унітаз.
Улюблений сайт літературної критики
