«Ця премія важлива для будь-якого українського автора в тому сенсі, що українську літературу розглядають у певному центральноєвропейському контексті, – розповів «Дню» Юрій АНДРУХОВИЧ під час фуршету з нагоди вручення «Ангелуса». – Ця нагорода географічно доволі широка – від Австрії, Німеччини – і аж по Росію. Те, що другий український автор отримує її, – безумовне свідчення, що ми маємо досить потужну сучасну літературу».
Що дає «Ангел» Європи переможцям? «Я радів, що оцінили мій роман «12 обручів», який я вважаю своїм найкращим, – зізнався Андрухович. – Мені сьогодні ставили питання, чи мої книги почали краще продаватись. Ні, не почали. У Польщі мене й так знали. На відміну від України, де на події такого рангу звертали мало уваги. У 2006-му у нас була принципово інша медійна ситуація, доводилося багато самому розповідати про те, що отримав премію, аби журналісти про це написали».
Він констатує, що українського аналога польського «Ангелуса» в Україні досі немає. «Шевченківська премія, умовно кажучи, не спричиняє такого суспільного резонансу (не є справді престижною), – вважає Андрухович. – Тому, що вона повністю контрольована Державним комітетом і відтягує на себе всі негативи, які у нас є до держави і влади. Якби ця премія була незалежна, то і ставлення до неї було б інше. В тому вигляді, як є зараз, – це кавалькада авторів більш чи менш заслужених, які відбувають своє місце в черзі за нагородою», – переконаний Юрій АНДРУХОВИЧ.
Нагадаємо, що роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» визнали найкращим серед семи номінантів на літературну премію «Ангелус».
Джерело: День
Улюблений сайт літературної критики
