Німецька книжкова премія 2013 року дісталася відомій авторці Терезії Морі за 700-сторінковий роман «Страховисько» (Terezia Mora. Das Ungeheuer. München: Luchterhand. 688 S.)
Роман розпочинається в точці, яку від самогубства дружини головного героя Даріуша Коппа відділяє 10 місяців. Десять місяців апатії, протягом яких Даріуш, втративши дружину, втрачає решту свого успішного раніше життя: роботу, дім, друзів, бажання жити.
Натрапивши в комп’ютері дружини (яка, до речі, має чимало біографічних збігів з авторкою: угорського походження, перекладачка) на її щоденникові записи угорською, Даріуш, після замовленого німецького перекладу текстів, раптом виявляє, що те, що він вважав щасливим подружнім життям, насправді потребує ґрунтовної ревізії бодай зараз, після смерті хворої на важку депресію коханої дружини. Лише тепер Даріуш починає усвідомлювати життєву драму Флори, з якою прожив дев’ять років, практично нічого не знаючи про її попередній життєвий досвід.
Флора жила паралельним життям, і цю паралельність авторка майстерно проектує на форму роману: сторінки твору переділено горизонтальною рискою. Над рискою – розповідь про Даріуша, який, спакувавши до валізи урну з прахом дружини, вирушає на південний схід Європи з метою не тільки поховати її, але й зрозуміти. І хоча він їде на батьківщину Флори, до Угорщини, проте примхлива доля веде його спочатку через Балкани і Албанію аж ген до Грузії та Вірменії. Поки врешті він не добирається до Греції, а тоді Сицилії й не опускає урну в вулкан Етну.
Під рискою – щоденник Флори, складений з історій, поезії, листів, виписок з книжок, психологічних тестів та медичних обстежень, щоденник, у якому хаос і сум’яття переживань волають про душевні страждання жінки. Текст Флори з’являється на сторінках роману після 80 сторінок з порожньою нижньою частиною, які немов зяють своєю недовершеністю, розполовиненістю, і волають про потребу довершення тексту роману, заповнення порожньої половини сторінки під рискою. Риска на сторінках роману є своєрідною метафорою підсумку, а одночасно межі – між живими й мертвими.
Роман Терезії Мори, представлений як ревізія двох половинок подружжя, складеного з паралельних спогадів і паралельної правди, є стилістичним відображенням вимучених, розшарпаних борсань душі. Журі Німецької книжкової премії, на суд якого було представлено понад 250 книг, присудило премію романові Терезії Мори за «стилістичну віртуозність цього поліперспективного некрологу й дуже живого роману дороги».
Нагадаємо, що у 2009 році вийшов український переклад роману письменниці «День у день».
Джерело: Христина Назаркевич
Улюблений сайт літературної критики
