Найкраще-найгірше, або Про «ЛітАкцент року»

Ніщо так не показує відмінностей між читацькими смаками, вподобаннями, начитаністю й навіть приналежністю до певної «тусовки», як літературні премії й книжкові рейтинги. Для того, щоб, скажімо, сторонній людині остаточно нічого не зрозуміти в сучасному українському літературному процесі, достатньо порівняти добір книжок, номінованих на Шевченківську премію і, скажімо, короткий список «Книги року ВВС» або будь-якої іншої премії. Це десь там далеко складається так, що лауреат Букерівської премії стає потенційним лауреатом на Нобелівку. Або вибір журі Гонкурівської премії може означати фінішну пряму до хороших продажів і прижиттєвого визнання. Натомість у сучасному українському літературно-довколалітературному житті – жодних збігів. Або ж ці збіги доволі тенденційні, але про це – наприкінці.

Як відомо, має свою премію й «ЛітАкцент». І її результати, навіть проміжні, також бувають дуже несподівані. Нагадаю, що цьогоріч ми вперше вирішили відмовитися від експертного журі й довірити вибір найкращих книг авторам сайту (а їх, до слова, нині вже понад 350) – кожен, хто має хоча би одну публікацію на «ЛітАкценті», може виставити «оцінку» (за 10-бальною системою) новій книзі, написаній українською мовою й виданій поточного року. Орієнтовний список пропонованих книжок – тут, він постійно оновлюється. Днями ми оприлюднили підсумки третього кварталу – й вийшли на фінішну пряму, адже до остаточного формування короткого списку залишилося три місяці, до того ж, сподіватися на появу книжки, що стрімко злетить у топи, не доводиться. Звісно, картинка, зафіксована й оприлюднена днями, не може бути визначальною, зокрема й через те, що минуло дуже мало часу після виходу деяких книжок – їх ще просто не всі встигли прочитати, тому, сподіваюся, ці книги з’являться в останньому, четвертому, кварталі. Проте основні тенденції помітні вже нині. Власне, їх мені й хочеться окреслити, між тим привідкривши деякі таємниці.

Перша тенденція – вкрай традиційна для української літератури: найкраща ситуація в нас із поезією. Саме за поетичні збірки проголосувало найбільше авторів і саме ці книги набрали найбільше голосів з-поміж інших номінацій. Якби авторам «ЛітАкценту» довелося обирати «гран-прі», то це, без сумніву, була би книга поезій.

Також цьогоріч нарешті з’явилися книжки, що привернули ширшу увагу до дитячої літератури – принаймні, за видання, що увійшли до підсумків кварталу, голосували, зокрема, критики, які досі літературу для дітей оминали.

Номінація «Есеїстика й літературознавство» представлена всуціль есеїстикою. Причин може бути дві: літературознавчі видання сучасних критиків не надто цікавлять, або цих самих видань не надто багато й вони не настільки важливі, щоб бути поміченими й обговореними.

Наявна серйозна криза в сучасній українській прозі. Власне, звідси – добір таких різних імен, що увійшли в цьогорічний топ третього кварталу. Зізнаюся також, що саме за прозові книги кількісно проголосувало найменше критиків. І, відповідно, саме ці видання набрали найменшу кількість балів.

І, нарешті, всіма улюблена «Золота булька». Пропозицій на її номінування ми не оприлюднювали (і зараз я також не признаюся, згідно з правилами), але ситуацією, що складається, поділюся. Власне, на неї я чекала ще з початку року, тобто з часу оголошення рейтингу «ЛітАкцент року – 2013»: збіг у пропозиціях на відзначення найкращих і найгіршої книг.

Як на мене, саме ця, остання, тенденція дуже добре характеризує наш сучасний, так би мовити, «розмаїтий» літературний процес. Звісно, всі пропозиції буде оприлюднено у фіналі наприкінці року, а поки що – гра триває. Але вже нині, за результатами третього кварталу, я здогадуюся, що саме цього року того, хто отримає «Бульку», я вітатиму – насамперед із визнанням. Не виключено навіть, що доведеться вручати два дипломи одночасно: як за найкращу і найгіршу книги. Хоча саме це може виявитися найбільшою правдою про нинішнє читацьке сприйняття.