Мода на довгі цитати в татуюваннях поширилась у наші дні, коли захоплення малюнками на тілі перейшло від маргіналів до цілком поважних людей. Рідко який тиждень минає без повідомлень про нові «бойові лозунги», влучні афоризми або вишукані цитати, помічені на тілах зірок.
Найпопулярніші – уривки з літературних творів, пісень та філософських роздумів. Анжеліну Джолі нещодавно бачили з довгим шматком тексту на правій руці – наскільки вдалося розібрати, арабською мовою. Це татуювання доєдналося до цитати з Теннессі Вільямса, арабського слова «рішучість», географічних координат місць, де народилися всі шестеро її дітей. Меґан Фокс обрала рядок з «Короля Ліра» – «Метеликів барвистих споглядати», Даніель Лінекер – «Ні, сумніви – це часто вороги, бо через них не вдаємось до спроби, втрачаючи сподіванку на успіх» з п’єси «Міра за міру», а Ліндсі Лохан уподобала «Які нам сни присняться?» з «Гамлета».
Словесні тату завжди мали своїх прихильників (“Carpe Diem” (“Лови момент”) давно стало класикою). Зазвичай люди намагаються підібрати щось глибоке чи вражаюче.
Наприклад, бібліотекарка Меґан Джонс витатуювала на руці цитату з роману в коміксах «Піщана людина» Ніла Ґаймана: «Часом, коли падаєш, то летиш». Вона зробила це, коли закінчила університет, переїхала у Лондон і переживала дуже нестабільний період. Тату допомогло їй подолати страхи, каже вона. «Воно діє, як тотем. Коли я не впевнена, куди йти, я завжди згадую про нього. Не можу уявити собі малюнок, який впливав би на відчуття так сильно, як цитата», – зізнається Меґан.
Нік Крістіан, менеджер з маркетингу, що мешкає в Лондоні, витатуював на нозі два рядки з вірша «Схід сонця» поета-метафізика Джона Донна: «Любов незмінна в холоді й жарі – що їй години, й дні, й календарі?» Він зробив це на останньому курсі університету, щоб вразити «дуже розумну дівчину», в якої було кілька тату, однак спроба не вдалася.
Ніна Яблонскі, автор книги «Шкіра – природознавче дослідження», ставиться до моди на тату з подивом. Вона вже бачила, як швидко такі цитати втрачають чіткість, особливо довгі, зроблені маленькими літерами, щоб поміститися. «Новомодні написи часто стають нечіткими через півроку-рік, – каже вона. – Через два роки деякі з них взагалі неможливо прочитати».
Джерело: ВВС
Улюблений сайт літературної критики
