Література й політика — чи може бути «вдячніша» для спекуляцій тема? Досі — за будь-якої української (та й не тільки ми на таке добро багаті) влади. У цій спекуляції так чи інак задіяний кожен іще з учнівських років, адже не новина, що наша шкільна програма з літератури — суцільна спекулятивна підміна понять. І колись, і тепер. Зі зміною текстів, проте без зміни підходу до їх вивчення: з навішуванням ярликів і єдино правильною думкою.
Днями ми спостерігали за ганебною історією з «демонтування» пам’ятної дошки Юрію Шевельову в Харкові. Більшість читачів «ЛітАкценту», маю надію, доволі одностайні в своєму ставленні до всього того, що відбулося. Як і до режисерів дійства. Безглузді звинувачення в тому, що Шевельов був колабораціоністом, що співпрацював із німцями, перебуваючи в окупованому Харкові, чи зайняв квартиру знищених німцями євреїв, нині, окрім іншого, спровокували посилену увагу до постаті вченого. Віднедавна навіть у мережі можна знайти журналістські статті, що доказують цілком протилежне (наприклад – тут). Сумно виглядає цей інтерес до Шевельова в тих, хто в нормальній державі й за нормальної освітньої політики не мав би аж за таких обставин уперше чути ім’я вченого. Але, виходить, інакше нам поки що не вдається.
У ситуації, що склалася, влада, окрім власного невігластва, вкотре показала ще й свій страх перед не-радянським поглядом. Перед іншою думкою та словом. Власне, це могло би навіть надихати, якби не кілька моментів. По-перше, нам добре дали зрозуміти, що спекуляції з минулим падають на добре вгноєний український грунт. По-друге, боюся, що ми маємо всі шанси на неодноразове повторення харківського досвіду вшанування Шевельова. В асортименті. І так триватиме, як мінімум, доти, доки дітей наших вчитимуть у школах, у яких пупом вітчизняної історії є «вєлікая оттєчєствєнная», а укрліт залишає настільки вичерпне травматичне враження, що наш пересічний сучасник досі не наважується підійти до української книжки. І по-третє, навіть якщо уявити, що колись минуть ці гіркі часи, й добкіни-кернеси-табачники відійдуть в історію як приклади недолугого й обмеженого управління, чи залишаться з нашого часу постаті, рівня Шевельова?
Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"
