Форум видавців. Кілька принагідних міркувань

«Я нікуди не встигаю» — готова поcперечатися, що саме цю фразу найчастіше вимовляють на Форумі видавців у Львові. Проте коли карнавал, званий Форумом, урешті завершується, кожен повертається з торбою вражень і торбою книжок, щоби потім згадувати події попереднього Форуму й готуватися до наступного. Бо альтернативи йому в Україні майже немає. Бо весь наш літературно-книжковий світ живе від Форуму й до Форуму.

Якщо глянути дуже спрощено, то «форумне життя» має дві складові: продажів та спілкування, тобто власне ярмарок і зустрічі-обговорення-презентації-тощо. До першого готуються видавці: книжкові новинки до Форуму – це майже священна традиція, навіть якщо йдеться про кілька сигнальних примірників, які навряд чи колись виростуть до повноцінного тиражу (Форум продавців, як влучно назвав колись цю масштабну видавничу подію Ростислав Семків). Проте покупців уперто цікавлять виключно свіжі видання. Адже книжкові полички українського читача, який щороку відвідує Форум, вгинаються від книжок, виданих у попередні роки, тому він полює на новинки, пробираючись у натовпі до видавництв, що на слуху, орієнтуючись на знане ім’я й кількість натовпу біля стенду, штовхаючись без вибачень і простягаючи тисячі рук до книги – «джерела знань». Проте на цьогорічному ярмарку дихалось вільніше (якщо взагалі може якось дихатися в приміщенні, категорично не пристосованому для таких атракцій): і через зменшення кількості відвідувачів, і через зменшення кількості видавців, які брали участь у масових продажах. Два останні спостереження – виключно моє візуальне враження, реальну статистику Форум, сподіваюся, ще подасть.

Що ж до презентацій та обговорень на всілякі смаки – то тут цьогоріч вимальовується більш втішна картинка, ба навіть зовсім втішна: увага (!) — майже на всі письменницькі зустрічі приходили багато (!) відвідувачів. Не думаю, що причиною є цікавіша, ніж у минулі роки, програма, адже обговорення на зразок «Жінки – менеджерки культури» чи «Книговидання в еру глобалізації», презентації книжок і автограф-сесії – не передбачали нічого кардинально нового: все це вже звучало й іще не раз звучатиме (і потребує звучання, ще й іще). Наважуся помріяти, що причина в українському читачеві, отих 30 %, які нині витрачають гроші на книжки, а точніше — від етапу накопичення книжок переходять до намагання осмислити прочитане. Я дуже хочу вірити в такого читача й саме залюдненість різних заходів вважаю найбільшим успіхом цьогорічного Форуму.

Темою довколафорумних розмов стало присудження найкращої книжки Форуму видавців. Як пригадуємо, минулоріч журі не визначилося з найкращою книгою, натомість цього року, очевидно, бажаючи виправити ситуацію, обрало таких аж три – просто на всі смаки. З-поміж них книга Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» — найсуперечливіше цьогорічне присудження. В міру скромно й нецікаво видані українською міркування японського вченого про долю людства сумно вважати найбільшим досягненням вітчизняного книговидання, до того ж, на аргументи на зразок «Україна – космічна держава» й «Таким присудженням ми засвідчимо прагнення нашої європейської інтеграції» можна тільки розвести руками. З іншого боку, подарункове видання монографії Жана-Клода Маркаде «Малевич» (до слова, у Франції праця була видана ще 1990-го) — книга, поза сумнівом, розкішна, проте до наукової думки України має дуже приблизний стосунок, натомість продовжує добру традицію форумного журі: нагороджувати книжки красиві, дорогі і з картинками. А задля уникнення бурчань, на зразок моїх, третьою книгою, що здобула Гран-прі, стало видання поезій Грицька Чубая «П’ятикнижжя» — справді мудре рішення. Чудове поєднання змісту й форми (оформлення виконали дизайнери студії «Аграфка», книги яких уже не одноразово було хвалено на світових книжкових ярмарках), до того ж, на українському матеріалі, засвідчили, що це видання — єдине з поданих на розгляд цьогорічного журі, здатне представляти Україну за кордоном. Та й для знавців української літератури чудовий подарунок. Проте в такій компромісній трійці книг, що здобули Гран-прі, є й інший бік медалі: окрім збільшення продажів під час самого Форуму, більше визначення переможців ні на що не впливає, адже премія не має ні грошової відзнаки, ні навіть подальших крикливих наліпок на книжки (за останнє – окрема подяка) а-ля «Коронація слова», не кажучи вже про подальший серйозний вплив на промоцію книжки тощо. Тому наважуся припустити, що перемога актуальна тиждень – рівно стільки, скільки триває й сам Форум. Залишається тільки сподіватися, що видавництва доставили на стенди достатню кількість примірників, і їх вистачило для всіх охочих, особливо тих, хто на Форумі хвилюється, що нічого не встигає.