У четвер у київській книгарні «Є» було презентовано книгу французького письменника Соржа Шаландона «Повернення в Кіллібегс» за участі автора. Сорж Шаландон – відомий на батьківщині журналіст — три десятки років працював у газеті «Libération», висвітлюючи події в гарячих точках, зокрема в Ірландії, про яку згодом написав два романи.
Свого часу (у 2011-му) роман «Повернення в Кіллібегс» став літературною подією осені у Франції й опинився в шортлисті Гонкурівської премії, а нині його представлено українському читачеві. Центральна тема роману – добре знана й нам, адже йдеться про зраду батьківщини. Власне, Сорж Шаландон написав два романи про свого близького друга-ірландця, активіста ІРА, який виявився зрадником. У першому романі – «Mon traître», написаному від імені журналіста (звісно, від свого імені, як автор зізнався на презентації), Сорж Шаландон намагався відтворити «гіркоту зрадженого», а в другому – власне «Поверненні» — шлях зрадника, прагнучи передати «страх зради».
Думаю, зайве говорити, що зустріч була надзвичайно захоплива, а письмо Шаландона – напрочуд майстерне. Усе просто, містко й неймовірно глибоко.
Того самого дня, 13 червня, в Києві відбувалася й інша подія – нагородження переможців «Коронації слова». Вечірні й не дуже сукні, блискітки, діти в «народних» костюмах, Ольга Сумська як незмінна ведуча вечора, шоколад і чіпси. «Коронацію» складно буде перевершити за кітчовістю й гламуром, якщо раптом комусь таке спаде на думку, «Коронація» — це вже «неперебренденний бренд», який пристойні люди відвідувати соромляться (або ж наголошують, що йдуть виключно на фуршет, смайлик).
Проте цьогоріч, слухаючи Соржа Шаландона, мені чи не вперше подумалося, що насправді й «Коронація» всім нам дуже потрібна, що і цей конкурс рукописів обов’язково має бути. Адже за багато років він дуже чітко зайняв свою конкретну нішу, адже після нагородження переможців в українських видавництвах виходять десятки книжок. Нехай часто таких, що перебірливому читачеві читати не дуже хочеться, проте якщо їх набереться якась там (нікому невідома насправді) необхідна кількість, то вслід за нею може покращитися і якість. Навіть більше: можливо, хоч «Коронація» буде спроможна створити той гумус, із якого колись, — дозвольте помріяти — зможе вирости якщо й не український Шаландон, то хоча би якісний масліт. В усякому разі, щось, придатне до читання.
А поки що — слідкуймо за літературним процесом та добираймо до прочитання добрі книги, написані й видані зі смаком і талантом.
Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"
