Українській літературі бракує літературознавчих замальовок, вважає письменник, голова НСПУ Віктор Баранов. Про це він розповів на презентації книжки Надії Миронець “Володимир Винниченко: таємниці кохання. Хронологія інтимів”, пише Gazeta.ua.
“Скажімо, в Росії вийшли такі романи як “Роман без вранья” Анатолія Марієнгофа чи “Анти-Ахматова” Тамари Катаєвої. Або, якщо трошки далі копнути, то можна згадати Андре Моруа, який також писав літературні портрети. Але там були певні приватні моменти. Так і ця книжка про Винниченка ліквідовує певну прогалину”, – сказав він.
За його словами, свого часу творчість і життя Винниченка не вивчалися взагалі. Баранов вбачає у цьому парадокс.
“Я сприймаю книжку Надії Миронець як черговий етап пізнання постаті Винниченка, тому що до нього кожен ішов по-своєму, – зазначив він. – На загал це було так – на філологічному факультеті університету наша викладачка Вікторія Йосипівна Жук сказала: “А що Винниченко? Ну був такий. Однак Ленін, прочитавши книжку Винниченка, сказав: “Какая мразь. Жаль только время потерял”. Як потім з’ясувалося, це йому підсунули якесь наслідування Арцибашева. Але на цій підставі для всіх нас ім’я Винниченка було перекреслено, бо вождь світового пролетаріату дав йому таку характеристику. Потім я дізнався, що у 20-30-х роках у видавництві “Рух” вийшло повне зібрання творів Винниченка на той час, близько 30 томів. Для мене це було потрясне відкриття, що скільки людина написала, а нам про нього в університеті не розповідали”.
Улюблений сайт літературної критики
