Про мову й дискусію

Поділитися
Tweet on twitter


«ЛітАкцент» розпочав доволі непросту дискусію, попросивши письменників прокоментувати важливість мовного критерію у визначенні приналежності певного автора до певної національної культури. Я дуже вдячна всім, хто висловився на запропоновану тему, наперед знаючи, що кожна відповідь може спричинити бурхливе коментування. Обстоювання своєї думки ніколи не було справою простою, тому приємно спостерігати, що багато хто з-поміж нас готовий зацікавлено реагувати на нагальні проблеми нашого часу й місця, в якому ми перебуваємо.

Усі письменники, міркування яких з’являлися чи ще з’являться на сайті, пишуть, говорять і мислять українською. Усі вони — талановиті й знані. Проте час шаблонних міркувань, на щастя, минув, тому кожен рухається власним шляхом, шукає своїх маршрутів і стежок. Усі ми — різні, в кожного з нас — власний багаж поразок, помилок і знань. Проте, що найважливіше, нас єднає спільна мета, інтерес і прагнення. Не забуваймо про це.

Наше історичне минуле, яке прагне перейти в сучасне й зазіхає на майбутнє, залишило нам багато запитань, на які нині маємо потребу відповісти. Можливо, багатьом із нас хотілося б думати лише про «красиве й корисне», зрештою, просто творити й жити, не замислюючись над складними історичними чи політичними питаннями. Проте очевидно, що реальність не дарує нам такої можливості.

Нині мало кого цікавить універсальна людина. Усі ми потрібні і собі, і світові (однаково, як і світ нам) у своєму національному розмаїтті, зокрема й літературному. Осягнути світ і себе в ньому ми також здатні лише через своє, тому питання українськості — це питання про те, чи можемо ми бути цікавими й потрібними і собі, й іншим, чи станемо ми по-справжньому сучасними. А ще це питання нашого майбутнього. «Совєтською» біомасою українці вже були, як і трудовим та гарматним м’ясом, що виконує лише дві фізіологічні функції. Не думаю, що в когось є бажання повернути таке минуле.

Проте в сучасній українській літературі залишаються нерозв’язаними складні питання, що потребують наших відповідей. І вони мають бути озвучені.

Вважаю, що ми готові шукати їх, готові обстоювати й дискутувати. Тому міркуймо й дискутуймо разом, а далі — буде…

Ірина Троскот

Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"

Поділитися
Tweet on twitter