У Києві презентували книжку “Володимир Жаботинський. Вибране”

Поділитися
Tweet on twitter

Публіцист і політик Володимир Жаботинський належав до тих дуже нечисленних діячів єврейсько-національного руху, які одразу зрозуміли, що євреї й українці мають не сваритися між собою, а діяти разом. Його різкі висловлювання, кажуть видавці книжки «Володимир Жаботинський. Вибране», що була презентована в музеї Шолом-Алейхема 31 січня, актуальні для державотворення й дотепер, передає Радіо Свобода.

Для Росії він російський письменник, для Ізраїлю – ідеолог, а для України – публіцист, що першим передрік утворення української держави. «Коли я помру, ви можете написати на моїй могилі: «Це людина, що підписала угоду з Петлюрою», казав про себе письменник і публіцист Володимир Жаботинський. Він міг би стати блискучим російським літератором, але зробив вибір на користь свого народу і став одним з ідеологів сіонізму та засновників держави Ізраїль.

Мріючи про єврейську державу, Володимир Жаботинський водночас співчував тим, хто мріяв про українську. Ще в царській Росії він виступав із закликом до євреїв підтримати місцеві національні рухи, і насамперед український, бо вбачав в них союзників. Саме такі, непритаманні тому періодові думки, і сформували сьогоднішню реальність, вважає генеральний директор наукового видавництва «АКТА» Галина Федорець.

Володимир Жаботинський взяв на себе відповідальність за майбутній світогляд єврейського народу. «Я, націоналіст, за жадну ціну не визнаю себе в Росії громадянином другої кляси. Я вважаю себе принципово таким самим господарем у цій державі, як і росіянин; я вимагаю, щоб держава пристосовувалася до моїх національних вимог точнісінько так, як вона мусить пристосовуватися до вимог росіян, українців, поляків, татар тощо», – стверджував він.

Володимир Жаботинський, справжнє прізвище та ім’я якого Зеєв Йона, народився в Одесі, але похований за його ж бажанням у Єрусалимі. І хоч багато з його передбачень долі як єврейського, так і західно-європейських народів справдились, стати свідком цього він все-таки не встиг.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики