Громадськість України 21 січня святкує 100 років від дня народження Григорія Нудьги (1913-1994) – українського письменника, фольклориста, літературознавця, історика української літератури.
Г.Нудьга народився в селі Артюхівка Роменського повіту Полтавської губернії (нині Сумська область). У 1945-1951 роках був репресований за статтею 54, п.10 (антирадянська агітація). Частину терміну ув’язнення відбував на Колимі.
З 1957 року почав працювати у Львівському відділенні Інституту літератури Академії наук УРСР молодшим науковим співробітником відділу літератури. У 1967 році Г.Нудьга офіційно реабілітований. Помер у 1994 році. Похований на Личаківському цвинтарі.
Г.Нудьга зробив цінний внесок у дослідження жанрів української літератури, початку нової української літератури передшевченківської доби, походження українських пісень. Він підготував фундаментальний збірник «Пісні та романси українських поетів», що вийшов у Києві трьома книжками (1956—1960), збірники українських народних дум, чумацьких пісень, української балади й баладних пісень, народної сатири та гумору, пародії. У його доробку також чимало наукових розвідок і статей.
За сприяння Міжнародного фонду «Відродження» у 1997 р. фундація імені Г. Нудьги видала працю його життя – 2-томну монографію під назвою «Українська дума і пісня у світі» і хотіла представити її на здобуття Шевченківської премії, проте їй відмовили, хоча на той час не існувало формальних обмежень щодо книжок покійних авторів. На основі багатого фактичного матеріалу, здебільшого маловідомого, в ній предметно розповідається про поширення і культурний резонанс пісенних надбань українського народу серед інших народів світу.
За матеріалами Укрінформ
Улюблений сайт літературної критики
