«Перший фільм нового року» — модна фішка, яку продюсери, якщо ситуація складається сприятливо і картина виходить у прокат згідно з графіком, намагаються обов’язково втулити на афішу. «Анна Кареніна» в український прокат виходить якраз 1 січня, пише Україна молода.
Враження від перегляду стрічки, ймовірно, будуть полярно протилежними. Якщо когось «Анна Кареніна» режисера Джо Райта захопить красивою картинкою (оператор — Шеймас МакГарві) і неймовірною музикою Даріо Маріанеллі, то хтось обов’язково звинуватить фільм у поверховості, відсутності глибокого психологізму, який є основним рушієм сюжету в романі, невідповідності Толстого літературного Толстому кіношному. Найзатятіші критики картини, мабуть, узагалі закинуть Райту неповагу до класика і вкажуть на те, що замість екранізації геніального твору він представив нам дещо в стилі «я режисер — мені все дозволено».
Хоча формально звинувачувати Райта особливо нема в чому. У своїй кіноверсії «Анни Кареніної» режисер зберіг майже всіх героїв роману, майже не відхилявся від курсу, означеного Толстим. Щоправда, акценти розставив зовсім інші: Анна дратує своєю егоїстичною легковажністю, поміркований Каренін заслуговує на повагу, а красеню Вронському хочеться поспівчувати від усієї душі — не та жінка зустрілася йому на життєвому шляху… Режисер, окрім того, вдався до вдалого прийому, який забезпечив йому видовищність і постійну метафору. Події роману відтворено майже хронологічно: Анна збирається до брата рятувати його сім’ю, там вона знайомиться з Вронським, вальс, який вирішує їхнє майбутнє, зрада, пристрасть, а паралельно з цим динамічним калейдоскопом — спокійна, врівноважена, дуже правильна, цнотлива і щаслива історія кохання Кіті Щербацької та Костянтина Левіна. Але з перших хвилин глядача не полишає відчуття, що все це відбувається не насправді, а на театральній сцені. Саме цього й домагався режисер: переходячи від однієї сцени до іншої, герої продираються крізь театральні лаштунки, бігають сходами, їхні обличчя – у світлі рампи, вони знімають одні костюми й одягають інші, граються іграшковим потягом і катаються на справжніх ковзанах… Весь світ — театр, усі люди — актори, погоджується з Шекспіром Джо Райт. І цим самим кидає виклик Льву Миколайовичу, який, як відомо, театральне мистецтво не надто шанував. Точніше, цей виклик має одразу двох авторів, адже сценарій фільму написав відомий драматург Том Стоппард.
Трійка виконавців головних ролей — Кіра Найтлі, Джуд Лоу та Аарон Тейлор–Джонсон — також додасть аргументів у суперечках тим, хто критикуватиме картину, позаяк усталене уявлення про героїв Толстого загалом, напевно, дуже відрізняється від того, якими їх зробив режисер. Хай там як, «Анна Кареніна» зразка 2013 року — далеко не перша екранізація всесвітньо відомого роману, тож шанувальникам творчості Льва Толстого є з чого вибирати.
Улюблений сайт літературної критики
