Абетка – книжка незвичайна, це знає кожен. Адже саме завдяки абетці діти долають такий важливий у житті перехід від слухання до читання книжок. І дитячі видавництва, що розвиваються нині досить активно, наввипередки поспішають зробити знайомство з літерами цікавим.
«Динозавр» дитячого книговидавицтва в Україні «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» має у власному асортименті одну-єдину абетку, зате це видання встигло стати улюбленим для вже кількох поколінь. Уперше книжка побачила світ 20 років тому, 1991-го, розпочавши історію видавництва, і відтоді виходить щороку майже без змін. Більшість віршів написав Іван Малкович, до збірки також увійшли кілька добре знаних авторських і народних текстів. Віршики у цій книжці цілком традиційні, їхні герої – також (за винятком енелят): є тут і єноти, і йоржики, без яких не обходиться майже жодна абетка. Зате мова текстів дуже жвава: у віршах багато пестливих форм, ігор зі словами – вони моделюють дитяче мовлення і перетворюють читання на забаву. Тексти в цій абетці не об’єднані якоюсь однією темою, цілісності книжка набуває завдяки малюнкам Костя Лавра. Його персонажі переходять від віршика до віршика, а небом зі сторінки на сторінку перелітають різні літачки, повітряні кулі та хмаринки.
«Видавництво Старого Лева» на початку цього року випустило «Абетку» вперше за всю історію свого існування. Авторка текстів, Оксана Кротюк, професійно пов’язана зі світом дітей, адже за освітою вона вчитель, а тепер працює редактором журналу «Малятко». Письменниця видала чотири дитячі книжки, і «Абетка» здається мені найвдалішою з-поміж них. Віршики цього видання динамічні, в них майже немає складних для дитячого сприйняття описових пасажів. Тексти прості за змістом – до честі авторки треба сказати, що вона не прагнула сподобатися дорослим читачам, а таке часто трапляється в сучасних дитячих виданнях, бо ж купують книжки саме дорослі. Віршики Оксани Кротюк коротенькі (переважно — одне-два речення на чотири рядки), легкі для запам’ятовування та для вимовляння вголос, а часті дієслівні рими, яких так не поважають «дорослі» поети, додають текстам природності. Абеткові літери надруковано звичайним рівним шрифтом, що важливо для тих, хто вперше вчить букви, щоби потім легко їх упізнавати. Ніжні малюнки Олесі Варкач створюють чудову атмосферу для ненав’язливого навчання.
Видавництво «Грані-Т» має цілу серію абеток, які побачили світ 2008 року. Їх у цій колекції шість. Дві з них – «Твоя абетка» й «Абетка котиків та киць», – як на мене, менш цікаві, ніж решта. Перша зовсім без віршів, літери супроводжують лише картинки та поділені на склади слова, що починаються на певну літеру; зате до кожної букви наведено хлопчаче чи дівчаче ім’я з кумедною ілюстрацією. У другій є віршики (треба сказати, доволі посередні), але основна принада «котячої» абетки – смішні фото котиків та міні-лабіринти на кожній сторінці.
Решта чотири абетки – авторські. Книжки Івана Андрусяка та Івана Лучука можна назвати більш-менш традиційними. «Звіряча абетка» Андрусяка – вдалий приклад того, як свіжо можна подати мільйон разів розроблену тему. Абетка і звірята – чи не найчастіше поєднувані персонажі дитячої літератури. Але автор від деяких надто вже звичних образів відмовився (наприклад, замість акули літеру А демонструє анаконда, чим неабияк пишається і сам письменник), а деякі так дотепно перевіршував, що книжечка вийшла дуже жвавою. Теоретик і практик поетичної творчості, паліндроміст Іван Лучук для діток написав простенькі й дотепні віршики. Та часом автор таки перемудрував із формою: для малих читачів важливий не тільки зміст, а й легкий, плавний плин вірша, якого бракує в цій збірці. Тексти нагадують дитяче мовлення – а подібні стилізації рідко бувають вдалими, бо не звучать щиро. Втім, сказане стосується лише кількох текстів, а малюнки Надії Дойчевої-Бут просто чарівні! Тому загалом «Грайлива абетка» – дуже симпатична книжка.
До числа експериментальних належать абетки Ольги Павленко та Ніни Воскресенської. Ідея «Абетки-Ярмарку» цікава, хоч і не нова – кожне слово в текстах до певної літери починається саме з цієї букви. Часом літери ховаються наприкінці слова, а деякі – всередині. Попри яскраві, динамічні та якісь дуже «дитячі» ілюстрації Олександри Полоскіної, ця книжка, як видається, створена зовсім не для малюків. Тексти непрості навіть для дорослих читачів, а діти, які тільки починають вивчати літери, просто загубляться в нових словах і заплутаються в складних синтаксичних конструкціях. Але загалом Ольга Павленко впоралася з непростим завданням дуже майстерно. Авторка «Веселих літер» Ніна Воскресенська взялася обігрувати форми літер – як на мене, ідея дуже плідна для навчальних потреб. Із «опредмеченням» форм майже всіх букв письменниця впоралася просто блискуче: чого варта тільки киця, яка ходить вниз головою по стелі, для опису букви Ц! Але слабинкою книжки залишається текстове втілення ідей: в історіях часто використано реалії або мовні звороти, якими діти зовсім не володіють. Здається, оповіді можна було би спростити, а малюнки зробити жвавішими.
Не можу оминути увагою ще одну книжку видавництва «Грані-Т», яка хоч і не є абеткою в класичному розумінні, та все ж використовує абетковий принцип у побудові: це «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш. У центрі кожної оповіді – предмет, що починається на ту чи ту літеру, і набір цих предметів на перший погляд випадковий, а насправді глибоко продуманий і навіть космічний (згадаймо, що й абетка – це своєрідне відтворення всесвіту в символах). Книжка ця мудра, спокійна і добра, і її читачами стануть, звісно, не трирічні дітлахи, а ті, хто вивчає абетку життєвих істин.
Молоде харківське видавництво «Мікко» випустило «Абетку», якої важко не помітити: вона великого формату, з чудовими ілюстраціями (художник – Тамара Морозко), детальними й реалістичними. Автор текстів – активний нині дитячий письменник Григорій Фалькович, чиї вірші дуже дотепні. Та часом вони видаються дещо «сирими», навіть грубуватими. Втім, яскраві герої цієї абетки зовсім не ризикують загубитися серед натовпів баранчиків, жабок і їжаків, які просто-таки сипляться на дітей із книжкових сторінок.
Видавництво «Ранок» – лідер на українському ринку за кількістю виданих абеток: їх тут вийшло понад десяток. Це і «Улюблена абетка», «Смачна абетка», «Абетка ласунів», «Абетка звірят», «Пухнаста абетка», «Ввічлива абетка», «Абетки» з пазлами й наклейками, навіть міні-абетки для дівчаток і хлопчиків. Усі ці книжечки схожі між собою: вони яскраві, спрямовані на те, щоби привернути увагу дитини, залучити її до гри. Але малюнки в цих виданнях не назвеш оригінальними, вони наче повторюються від книжки до книжки, і в них видно не впізнавану руку майстра-художника, а стереотипність зображення. Віршики, там, де вони є, теж не дотягують до високих критеріїв. Зате ці видання невеликі, легкі, їх можна брати на прогулянку чи залучати до процесу годування, не боячись зіпсувати – адже ціна книжечок порівняно невисока. Розмальовувати, розрізати, виконувати завдання просто на сторінках – усе це радість для дитини, а батьки можуть не надто перейматися тим, що малюк зіпсує книжку.
Доволі оригінальну абетку випустило нещодавно видавництво «Смолоскип». Називається книжка «Абетка України», авторка – Надія Дичка. До кожної літери підібрано вірш про якесь славне місто нашої країни. Навряд чи за цією книжкою варто вчити літери з малюками, зате школярі отримають гарні уроки історії та патріотичного виховання, а може, й надихнуться вирушити мандрувати Україною. Втім, цій абетці бракує жвавості й креативності, мені вона видається доволі стереотипною, та й віршики в ній не назвеш вдалими.
Серед абеток є і книжки релігійного спрямування. Наприклад, видавництво «Свічадо» пропонує «Абетку» Богдана Стельмаха, в якій основні персонажі – ангелята, церковця, писанка… Безумовно, таке видання дуже потрібне, оскільки предметно й дотепно ознайомлює діток із основними християнськими поняттями й обрядами. Проте віршики в книжці слабенькі, звучать аж надто натужно, як на цільову аудиторію дошкільнят. Утім, малюнки в книжці майстерні та веселі.
МБФ «Світогляд людини» видав «Християнську азбуку» – ґрунтовно підготовлену книжку, в якій до кожної літери підібрано не тільки тематичний віршик (часто світського характеру), а й пояснення якогось етичного поняття, повчальну історію-притчу та історію з Біблії. Це видання призначено не так для вивчення букв, як для морального виховання дітей, і, треба сказати, що праця укладачів – Н. Назарова й А. Зеньковича – справді варта поваги. Але видання перекладне: спочатку воно з’явилося в Білорусі, тому в книжці відчувається певний національний російський колорит.
У цьому невеличкому огляді не описано навіть половини абеток, які можна знайти нині в книгарнях та дитячих магазинах. Розмаїття таких видань, звісно, не може не тішити, і хай навіть якісні показники не завжди дотягують до бажаного рівня, все ж віриться, що кількість поступово вплине і на якість українських дитячих книжок. Аби тільки був попит.
Абетка – це завжди пригода — і для для дітей, і для батьків. Тож хай ця стаття надихне вас на пошук тієї книжечки, яка найбільше пасуватиме саме вам!
