Син американського письменника Курта Воннеґута Марк розкритикував книгу Чарльза Шильдса (Charles Shields) «Отакі справи» (And So It Goes): у новій біографії Воннеґута автора «Бійні №5» зображено як злого, самотнього й старого чоловіка, схильного до депресії, жорстокого у стосунку до першої дружини й навіть інвестора напалму.
Воннеґут до відчаю прагнув визнання, — пише Шильдс. Описуючи зустріч із письменником незадовго до його смерті у 2007 році, автор біографії згадав, як болісно зреагував Курт Воннеґут на той факт, що його імені не було у словнику, тоді як ім’я Джека Керуака було.
«Курт не був тією людиною, яку хотілося зустріти, — розповів Шильдс ув інтерв’ю, де він згадує Воннеґута як доброго друга. — Він вразив мене як людина, якій нестерпно боляче, яку переслідує минуле. Коли читаєш його книги, цінуєш його гумор і жарти. Отримуєш свою порцію гарного настрою. Відтак, коли ми зустрілися, я побачив 84-річного старого, злого на власних батьків, нещасливого в першому шлюбі (…). Він відчуває, що його недооцінюють критики й ігнорують яйцеголові. Я зустрів чоловіка, який начебто мав би насолоджуватися золотими роками слави й успіху. Та замість цього він явився мені страшенно ображеним, прагнув лише зводити з кимось рахунки й навіть сам не знав, як би йому хотілося, щоби до нього ставилися».
Одначе старший син письменника Марк Воннеґут оскаржив той образ батька, що його втілив у своїй книзі Ч. Шильдс: «Радо запевнюю вас, що Курт не помер злою та ображеною людиною, яка тільки й думала про те, що все її життя – цілковитий провал», — заявив Марк.
Біограф, — веде далі син Воннеґута, — «провів надто мало часу зі здитинілим 84-річним чоловіком, котрий якраз перед самим кінцем проявив куди більше таланту й теплоти, ніж будь-коли раніше. Є безліч доказів, включно з його мистецькими роботами й листами, що він тяжко боровся й досягнув великого успіху в тому, щоби подолати посттравматичний стресовий синдром від Другої світової війни й химерного, але не такого вже й позбавленого любові дитинства. Навпаки, в основному він підтримував близькі й дружні стосунки з рідними й батьком».
Разом із тим Марк Воннеґут визнає, що його батько не був «ідеальною людиною чи ідеальним батьком, і в нього було два невдалі шлюби». Утім, на завершення він закликає майбутніх читачів біографії «застосувати бодай крихту критичного мислення перед тим, як купитися на те, що написано у книжці».
За матеріалами The Guardian.
Улюблений сайт літературної критики
