Тернопіль – Львів – Суми – Київ… За таким маршрутом почав складатися роман, який матиме кілька десятків авторів. Ідея виникла в Тернополі, де зустрілися поет і бард Олександр Смик (тернополянин) і письменниця Галина Вдовиченко (Львів).
Сашко запропонував: давайте всім кагалом напишемо роман в есемесках! І скинув Галині на мобілку перше речення. Галина відповіла, перевівши листування до електронної скриньки. І відправила пас із поясненнями, що відбувається, на протилежний кінець України – в місто Суми, до Євгена Положія. Женя взяв подачу й додав до спільної справи свою частку.
Того ж дня нитку розповіді підхопила киянка Лариса Денисенко, а відтак текст із продовженням опинився на електронній скриньці Ірен Роздобудько…
Так почав складатися текст якщо не роману, то принаймні повісті, перше речення якої було написано в День свободи, 22 листопада, а фінал має бути дописано до кінця року. Українські письменники підхоплюють текст та, зробивши свій внесок, передають його далі в «надійні руки», розгортаючи листування двох героїв. Кожен наступний автор може обмежитися одним реченням, а може й суттєво проштовхнути сюжет далі.
Єдина обов’язкова умова – додавати до списку учасників експерименту не лише своє ім’я, але й місто чи село, у якому живе автор. На черзі – Ужгород, Харків, Івано-Франківськ, Вінниця… Дехто з письменників живуть за кордоном, але й до них теж долетить цей «лист щастя» під робочою назвою «Дубова дупа дикобраза». Чим закінчиться роман наразі нікому невідомо.
«Буквоїд»
.
Улюблений сайт літературної критики
