Першу книжку з майбутньої саркастичної трилогії Чака Палагнюка – «Прокляті» (Damned) – було видано цього року, другу він саме дописує, — запевняє автор.
Як пишуть у National Post, 12-та книжка українсько-американського письменника не поступатиметься за рівнем сатири таким текстам, як «Ти там, Боже? Це я, Марґарет» Джуді Блам, «Клуб любителів сніданку» Джона Г’юза й навіть самому «Пеклові» Данте. Крім того, головна героїня «Проклятих», 13-річна оповідачка Медісон Спенсер, у своїх роздумах нерідко зачіпає відому оскароносну стрічку «Англійський пацієнт», зняту за мотивами роману канадійського письменника Майкла Ондаачі (Michael Ondaatje). На думку Медісон, найбільш неприємна річ у тому, щоби бути приреченою до Пекла, є не «отруйний Великий Океан Зужитої Сперми», і навіть не величезні демони, які пожирають людську плоть, а радше нескінченні кадри «Англійського пацієнта».
Утім, Палагнюк образив канадійських читачів не лише назвавши «Англійського пацієнта» нудним; в одному з діалогів стан людини, хворої на СНІД, порівняно з тим, як це – «бути канадійцем»: «До цього звикаєш», — зазначає хворий у телефонній розмові. «Лишенько, я й забув про це, — відповів на те письменник і по миті мовчання додав: — Еммм… Я перепрошую за це».
Медісон – дочка кінозірки й міліонера, яка вже у свої тринадцять зловживає марихуаною і зрештою закінчує в Пеклі, де зустрічає багато суто г’юзівських персонажів – лідера групи підтримки, атлета, телепня й панка. На початку кожної глави вона ставить одне й те саме бламівське запитання: «Ти – Сатана? Це я, Медісон». У палагнюківській версії пекла Медісон-Данте проходить через пустир, вкритий горами з обрізаних нігтів і лупи, щоб у результаті стати працівником телебачення (а без телевізійників, як можна здогадатися, письменник не уявляє собі пекла, утім, як і без Джона Леннона, Рівера Фенікса, Джона Кеннеді й навіть Джеккі Кеннеді Онассіс). З-поміж іншого, Палагнюк висміює й голівудівське захоплення інтернаціональним усиновленням і бажання виглядати вічно молодими.
У порівнянні з останніми книгами Палагнюка роман містить найбільше фантастичних елементів, однак разом із тим «Прокляті» вражають своєю реалістичністю. Річ у тім, що впродовж роботи над цією книгою, письменник доглядав свою матір, яка в той час помирала від раку. «Вона вирішила провести свої останні дев’ять місяців за перечитуванням усіх своїх улюблених книжок. Це були книжки Джейн Остен та Емілі Бронте, ті ж самі, що подобаються й Медісон, — розповів Палагнюк. – Водночас мама сиділа на сильних знеболювальних, отож вона розповіла мені безліч історій про те, як то було – зростати маленькою дівчинкою, з цих розповідей і виросла Медісон». Упродовж свого шляху палагнюківським пеклом, Медісон зустрічає численних демонів і деспотів. «Я не впевнений, чи знала моя мама щось про демонів, та було дуже некомфортно, коли медики прийшли забрати мамине тіло, коли вона померла, — каже письменник. – Вони побачили цю гору книжок про демонів Пекла, які я не додумався сховати, і це було досить-таки незручно».
За матеріалами National Post.
Улюблений сайт літературної критики
