Щойно видано нову біографію скандального художника Вінсента Ван Ґоґа. Автори масштабної розвідки «Ван Ґоґ. Життя» Стівен Найфех і Ґреґорі Вайт на основі не відомих раніше документів і свідчень очевидців дійшли висновку, що художник насправді не наклав на себе руки, а загинув унаслідок нещасного випадку.
Автори біографії працювали над книгою впродовж 10 років, їм допомагали близько 20 перекладачів і дослідників.
За відомою всім версією життєпису Ван Ґоґа, той перед смертю жив ув одному з готелів французького міста Овер-сюр-Уаз. У той час він часто ходив малювати на пшеничні поля, й до останнього часу вважалося, що 29 липня 1890 під час такої прогулянки він вистрілив у себе з пістолета й, повернувшись до готелю, помер унаслідок цього поранення.
Однак, за словами Стівена Найфеха, «абсолютно ясно, що самогубство не було метою його прогулянки пшеничним полем». «Люди, які були з ним знайомі, вважали, що його випадково вбила пара місцевих підлітків, але він вирішив їх захистити й узяв провину на себе», — стверджує дослідник.
За словами автора нової біографії, у 1930-ті рр. подібну версію подій записав відомий історик мистецтва Джон Ренвальд, який відвідав Овер-сюр-Уаз і знайшов інші переконливі свідчення, що спростовують теорію про самогубство. Зокрема, деякі документи свідчать, буцімто куля ввійшла у верхній відділ черевної порожнини Ван Ґоґа під непрямим кутом, що не характерно для випадків самогубства.
Утім, версію про підлітків-убивць Найфех також спростовує. На його думку, куди більш імовірною слід вважати версію вбивства Ван Ґоґа з необережності. До того ж, як зазначає Ґреґорі Вайт, Ван Ґоґ «свідомо не прагнув до смерті, але в момент, коли вона до нього прийшла, або коли з’являлася можливість смерті, він її приймав».
За словами Сміта, згоду художника зі смертю він розглядав як «акт любові по відношенню до свого брата, для якого він був тягарем». Брат Ван Ґоґа Тео постійно допомагав йому грошима, оскільки картини художника тоді не продавалися.
Зрештою, на думку Сміта, нова біографія дозволяє скласти про художника краще уявлення й побачити його як «нестійку і слабку особистість». Але на цьому тлі його творчість виглядає «ще більшим досягненням».
За матеріалами «Новинаря».
Улюблений сайт літературної критики
