Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів провела серед своїх членів опитування на предмет оцінки рівня і якості їх співпраці з книжковими мережами.
Відповідно до Закону України «Про видавничу справу» видавнича справа включає в себе три суб’єкти — видавців та розповсюджувачів видавничої продукції.
Якщо українським видавцям, попри всі нинішні складнощі, все ж вдається знаходити спільну мову з поліграфістами, то з розповсюджувачами книги стосунки складаються дуже і дуже непросто. Причин цього явища декілька. Перша — це тотальне системне знищення вітчизняних книгарень, залишків ліквідованої у 1993 році потужної державної книготорговельної мережі «Укркнига» з метою привласнення приміщень, які ці осередки культури займали на центральних вулицях міст і обласних центрів.
На ринковий простір, звільнений владою від українських книгарень, почали заходити нові книготорговельні гравці. Маючи за спиною могутній потенціал російської книжкової індустрії, яка щорічно виробляє книжкової продукції в обсягах, що перевищують відповідний український «доробок» за назвами у 6,5 рази, а за накладами — у 14,5 рази, ці книжкові мережі у своїй більшості зайняли позицію зверхнього ставлення до місцевої «сироти», створюючи для українських видавців апріорі неприйнятні умови поставок книги і розрахунків за її реалізацію.
Існуючі нині в Україні книготорговельні мережі не мають за собою вітчизняного капіталу й неохоче йдуть на співпрацю з українськими видавництвами. Тому Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, як представник інтересів вітчизняних видавців, провела серед своїх членів опитування на предмет оцінки рівня і якості їх співпраці з діючими книготорговельними мережами.
Варто підкреслити, що в опитуванні взяли участь сильні, за українськими мірками, видавництва, щорічний доробок яких налічує від кількох десятків до сотень нових видань.
Із числа видавництв, що взяли участь в опитуванні і яким належать близько 53 відсотків ринкових (загальнодоступних) накладів книжок, 100 відсотків співпрацюють лише з мережею книгарень «Є».
А от щодо інших мереж, то тут такий розклад:
— 64,7 відсотків — з колишньою мережею «Літера», а нині «Афіна-Букс»;
— 52,9 відсотків з мережею «Читайгород» («Логос-Транс);
— 52,9 відсотків з колишньою мережею «КС» («Книжковий супермаркет»), що об’єдналася з мережею «Читайгород»;
— 41,1 відсотка — з мережею «Емпік»;
— 5,1 відсотка — з гуртівнею «Джерела-М»
Щодо інформування книжковими мережами своїх «постачальників» про кількість реалізованої їхньої продукції, то респонденти охарактеризували це таким чином.
Про те, що їх інформують щотижня про кількість проданих книжок, заявили:
— 11,1 % постачальників «Читайгорода»;
— 22,1 % — мережі «КС»;
— 62,5 % — мережі «Емпік»;
— 5,9 % — книгарні «Є».
Раз на два тижні:
— 17,6 % книгарні «Є».
Раз на місяць:
— 27,3 % мережі «Літера» («Афіна-Букс»);
— 66,7 % мережі «Читайгород»;
— 22,1 % мережі «КС»;
— 76,5 % мережі «Є».
Про те, що мережі їх ніколи не інформують про кількість проданих книжок, заявили під час опитування видавці-постачальники:
— мережі «Літера» — 72,7 %;
— мережі «Читайгород» — 22,2 %;
— мережі «КС» — 55,6 %;
— мережі «Емпік» — 37,5 %.
У цілому ж рейтингова оцінка співпраці книготорговельних мереж з українськими видавцями висловлена респондентами в ході опитування (за 5-бальною системою) дала такі значення:
— мережа «КС» — 2,1 бала;
— мережа «Емпік» — 2,6 бала;
— мережа «Літера» — 2,7 бала;
— мережа «Читайгород» — 3,7 бала;
— мережа «Є» — 4,5 бала.
Варто ще раз нагадати, що йдеться про ділові відносини з мережами найбільш сильних українських видавництв. А от щодо середніх і малих, то доступ їм до мереж в умовах «торгового диктату» останніх дуже й дуже обмежений. Ми не говоримо сьогодні й про відсоток української книги в асортименті книгарень, що належать мережам, який є мізерним.
Президент
Української асоціації видавців та
книгорозповсюджувчів О. Афонін
Повний текст статті та статистика – kassiopeya.com
Улюблений сайт літературної критики
