Новий підручник з історії для 11-го класу повинні надрукувати лише влітку, проте вже зараз став відомий зміст одного із них під авторством Станіслава Кульчицького та Юлії Лебедєвої. Найцікавіше, що там немає розділу “Русифікація”, а також скорочено до мінімуму опис боїв УПА.
Як повідомляє “Сегодня”, найбільш суттєві зміни стосуються Великої Вітчизняної війни. Цей термін існував і в попередніх підручниках, але не використовувався для позначення всієї війни. Так, у підручнику Станіслава Кульчицького та Юрія Шаповала 2005 року говориться лише, що термін “Велика Вітчизняна війна” був введений радянськими ідеологами, а сам розділ називався “Україна під час Другої Світової війни”. У підручнику того ж Кульчицького та Юлії Лебедєвої 2011 року розділ називається “Україна в роки Другої Світової війни. Велика Вітчизняна війна”. А один із розділів, який у 2005-у називався “Окупація України військами Німеччини та її союзників”, став називатися “Перший етап Великої Вітчизняної війни”.
Також у новому підручнику автори хоча й розповідають про УПА, проте оцінок уникають. Також є істотна різниця в обсягах інформації про неї: у підручнику 2005-го розділ про УПА майже однаковий за обсягами з розділом про бойові дії Червоної Армії, у той час як у підручнику 2011-го війна Червоної Армії з німцями явно на першому місці, а дії УПА під час війни займають приблизно той же об’єм, що і розповідь про радянських партизанів (крім того, з’являється раніше відсутня згадка про підпільну організацію “Молода гвардія”). Що стосується фактів про УПА, в 2005-у писалося про каральні операції німців проти неї і про 47 боїв з німцями і 54 бої з радянськими партизанами восени 1943-го; у 2011-му повідомляється лише, що УПА вела бої на три фронти – проти радянських партизанів, німецьких гарнізонів та польської Армії Крайової.
Тема “русифікації” в підручнику 2005 року займає двічі по 1,5 сторінки (є навіть глава з назвою “Русифікація”), причому з оціночними судженнями: в розповіді про закон про освіту 1958 року, який ввів норму про вибір мови навчання батьками учнів, сама ця норма названа “демократичною” у лапках. Все це супроводжується міркуваннями про насильницьку русифікацію та боротьбу з нею. У 2011-му розділ “Русифікація” відсутній, є двічі по два абзаци, які розповідають про заходи щодо посилення позицій російської мови, що здійснювалися радянською владою. Але в одному місці нового підручника старе трактування все ж таки проривається: у розділі про літератури 60-х йдеться, що літератори вели “боротьбу проти русифікації”.
www.osvita.org.ua
Улюблений сайт літературної критики
