Олександр Іванович Кандиба (4 грудня 1878, Крига, Сумщина — 22 липня 1944, Прага, Чехія) — український письменник. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько Олега Ольжича.
Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли йому було 11 років. У віці 15 років вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова; навчаючись там, видає рукописний журнал «Комета».
Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки залишає його і в 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту.
Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Знайомиться з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Влітку 1907 року під час поїздки до Криму укладає першу книгу «З журбою радість обнялась». 1909 року вийшла збірка «Поезії» (поет мав намір її назвати «Будь мечем моїм»), 1911 року — третя збірка «Поезії».
Подорожував Гуцульщиною 1912 року, в 1913 відвідав Італію. У 1917-19 роках палко підтримує становлення незалежності України, але 1919 року емігрує, живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Видає за кордоном низку збірок, основна тема яких – туга за Україною.
22 липня 1944 помер у Празі, де й похований на Ольшанському кладовищі.
Улюблений сайт літературної критики
