Виповнилося 110 років від дня народження Хемінгуея

21 липня 2009 року виповнилося 110 років від дня народження американського письменника Ернеста Хемінгуея.

Ернест Міллер Хемінгуей (Hemingway, Ernest Miller) народився 21 липня 1899 року в місті Оук Парк (Oak Park) поблизу Чикаго, штат Іллінойс (США).

1917 року він закінчив школу River Forrest Township. Після закінчення середньої школи працював репортером у газеті “Стар” (Kansas City Star) в Канзас-Сіті, штат Міссурі. Був учасником Першої світової війни – служив водієм санітарної машини польової служби Червоного Хреста в Італії. 8 липня 1918 р. його було поранено в обидві ноги осколками від снаряда. 21 січня 1919 Хемінгуей повернувся до Америки. Певний час працював для газети “Toronto Star” (Торонто, Канада), потім підпрацьовував у Чикаго.

2 вересня 1921 року Хемінгуей одружився із Елізабет Хедлі Річардсон (Elizabeth Hadley Richardson). 22 грудня 1921 року подружжя переїхало до Парижа, звідки Хемінгуей продовжував писати репортажі для “Toronto Star”. 1923 року в Парижі вийшла дебютна збірка оповідань Хемінгуея “Три оповідання і десять поем”, у січні 1924-го – друга книга – “Удома”, а в жовтні 1926-го в США — перший роман Е. Хемінгуея “Фієста, або І сходить сонце”.

1927 року Ернст і Хедлі розлучилися й Хемінгуей одружився із Пауліною Пфайфер (Pauline Pfeiffer), із якою познайомився двома роками раніше. У період між двома світовими війнами письменник багато подорожував, полював в Африці, відвідував кориду в Іспанії, займався підводним полюванням у Флориді. Під час громадянської війни в Іспанії 1937 – 1938 років перебував як журналіст у лавах Інтернаціональної бригади, що воювала на боці республіканців.

26 грудня 1939 року Хемінгуей розлучився з Пауліною і разом із Мартою Геллхорн переїхав до Куби, через рік придбав будинок у селищі Сан-Франциско де Паула, що за кілька кілометрів від Гавани. На сніданку в Ірвіна Шоу Хемінгуей познайомився з Мері Уелш, яка 2 травня 1945 року стала його четвертою дружиною.

Під час другої світової війни очолював власний невеликий підрозділ американської армії в Європі. Після війни довго жив на Кубі. У 1959 – 1961 роках Хемінгуей, який страждав від цирозу печінки, кілька разів таємно лікувався. 1 серпня (за іншими даними – 2 липня) 1961 року, перебуваючи в містечку Кетчом (штат Айдахо), письменник покінчив життя самогубством, вистріливши собі в лоб із мисливської рушниці.

Лауреат Пулітцерівської (1953) та Нобелівської (1954) премій, присуджених за повість-притчу “Старий і море”.

Серед творів Хемінгуея – репортажі, начерки, оповідання, повісті, романи: “Три оповідання і десять поем” (1923), “Удома” (1924), “У наш час” (1925), “Фієста, або І сходить сонце” (1926), “Чоловіки без жінок” (1927), “Прощавай, зброє!” (1929), “Смерть пополудні” (1932), “Зелені пагорби Африки” (1935), “Переможець не отримує нічого” (1933), “Мати і не мати” (1937), “По кому подзвін” (1940); присвячений подіям Громадянської війни в Іспанії 1937 року, який впродовж десятиліть був заборонений до видання в СРСР.