 |
| Вхід у казку, тобто до музею. Фото з сайту www.grimmigundgross.de |
Філологу подорожувати Німеччиною цікаво та весело. Ніби на очах оживає краєвид, який так чи інакше склався в уяві завдяки Гете, Новалісу, Томасу Манну тощо. Мандруючи Німеччиною, я впіймала себе на думці, що постійно порівнюю давно уявлену країну з тим, що бачу довкола. Пейзаж не надто відрізняється від того, що я уявляла, читаючи німецьку класику. Він унаочнювався і ставав ближчим, матеріалізовувався. Приводів же для відкриттів я, на щастя, мала достатньо. Найбільше припав до серця один невеличкий музей у м. Касселі – музей братів Грімм. Напевне, тому, що я, по-перше, дуже люблю казки, по-друге, маю величезний пієтет до діяльності людей, яким, власне, присвячено цей музей, по-третє, не люблю меморіальні музеї. Кожен, хто займається романтизмом, має свою точку відліку цього явища. Для мене романтизм асоціюється насамперед із братами Грімм. Не буду лукавити: все почалося, як і в усіх, із казок, а вже згодом до казок додалось усвідомлення масштабності їхньої діяльності.
 |
| Вас вітають “Бременські музиканти”, хто ж іще? Скульптурна композиція біля входу до музею. Фото з сайту www.grimmigundgross.de |
Життя Якоба і Вільгельма Гріммів є яскравим прикладом того, як інтелектуал відчуває потребу нести відповідальність за долю свого народу – пам’ятаємо: йдеться про романтизм.
За великим рахунком, музей братів Грімм у Касселі – то музей цілої Німеччини першої половини ХІХ ст. Бо імена цих людей стали знаковими не лише для Німеччини, а й для всього світу.
Музей розташований у затишній садибі біля герцогського палацу правителів землі Гессен, де справді колись мешкали брати Грімм. Зазвичай від таких музеїв очікуєш нагромадження запилених речей, фотографій, малюнків, неодмінних працівників музеїв, які стоять за спиною і попереджають: «Руками не чіпати!» У кассельському музеї такого немає. Тобто, теоретично є речі, є фотографії, є працівники, а практично – все якось не так, як ми звикли.
 |
| Будинок у всій своїй красі. Історичне зображення з сайту www.grimms.de |
Садиба музею має три поверхи й мансарду. Постійна експозиція, яка розказує про життя братів, починається з другого поверху. На першому поверсі, як це часто водиться, відбуваються тимчасові виставки. Мені пощастило, бо на момент мого відвідування музею, там відбувалася виставка підручників для дітей молодшого шкільного віку, яка відображала історію німецьких «Букварів» та «Читанок» минулого століття.
Було надзвичайно цікаво розглядати книжки, за якими діти вчилися сто років тому. Букварі 30-х років минулого століття нагадували наші. Було видно, як пропаганда діяла по іншу сторону кордону, і як політики виховували молоде покоління. Виставка чесно показувала ту історію німецького підручника і загалом Німеччини, про яку німцям згадувати соромно та боляче. На цій виставці можна було посидіти за партою, погортати підручники, не озираючись, що хтось неочікувано підійде з-за спини й вижене з музею. Або сісти на підлогу й побавитися старими іграшками.
 |
| Експозиція музею – історія ХХ століття в дитячих підручниках. Фото з сайту www.grimms.de |
Напевне, саме такі виставки найкраще сприяють зануренню в епоху і дають змогу знову побути трішки дитиною.
Проте моєю метою були все ж таки брати Грімм. Сходовий майданчик оздоблений генеалогічним древом родини, за яким можна побачити всю історію великої і впливової сім’ї. Другий поверх відкриває двері у світ родини Грімм. На стінах – портрети предків, батьків. Коротка інформація про дідуся, бабусю, маму, тата. Деталей небагато, все лаконічно. Народилися брати в Ганау, невеличкому містечку під Франкфуртом-на-Майні. Дизайнери знайшли дуже вдалий спосіб розказати відвідувачам про це та інші важливі місця, пов’язані з життям Гріммів. Вони (брати) – у кожній кімнаті, яка відповідає якомусь етапу їх життя. На вікнах – жалюзі із зображенням того чи іншого важливого місця у житті і творчості братів. Таким чином, відвідувачі бачать, де жили Якоб і Вільгельм. Кімнати захищені від сонячного світла, – адже так легше зберегти автентичні меблі і книжки від небажаного впливу часу.
Якщо другий і третій поверхи музею присвячені земному життю братів, то мансарду віддано… ні не Небесному, а казкам. Потрапивши на «горище» будинку, відвідувач занурюється у чарівний світ німецьких казок. Експозиція зроблена таким чином, що все розглянути можна тільки ставши навколішки й зазирнувши всередину скрині чи каміну. В кімнаті напівтемрява, звучить легка музика. Відлік часу втрачається. Залишати казку й знову дорослішати зовсім не хочеться, з’являється велика спокуса вслід за персонажем іншого відомого німецького автора крикнути, щоб прекрасна мить зупинилася.
