Коментарі до Лауреати Шевченківської премії також звернулися до Президента: проект змін

Від: Галина Тарасюк

Галина Тарасюк — Fri, 22 Jan 2016 14:00:10 +0000

Дякую за розуміння. З усім погоджуюсь, усіх хочу зрозуміти, та часом принципи кляті не дають. А жаль, бо мовчання у всі віки і у всіх народів вважалося золотом. Тому й бідна…

Від: Райгород (колишній Кіровоград)

Райгород (колишній Кіровоград) — Wed, 20 Jan 2016 12:03:26 +0000

Якщо Ви, пані Галино, вмієте малювати, то погляньте на обриси України і згадайте легенду про Іфігенію, яку врятувала Артеміда, закутвши у хмару віднесла її на Скалисту Тавриду. У Гомера Іфігенія названа Іфіанасса, в перекладі на українську – “Домаха” (нині – Маріуполь). Намалюйте за обрисами ВЕЛИКУ ПТАХУ, АРТЕМІДУ, а нижче за обрисами Косунського півострова – МАЛУ ПТАХУ – Іфігенію (Іфінассу). Артеміда підмінила Іфігеню сарною, а Ви знайдіть містечко Сарни, де в лісі випасалися сарни. Легенда, звісно, передає історичний факт. Історичні події стають легендами при безголів’ї істориків, внаслідок реформацій і т. і.

Від: Саврадим

Саврадим — Tue, 19 Jan 2016 19:52:48 +0000

Письменник завжди в опозиції, навіть до Бога, з притаманним християнину страхом перед Богом. Письменники – художники – це ангели, яккі впали на землю до людей. Про кого можна так сказати. В українській літературі – про багатьох (Сковорода, Шевченко, Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, неокласики, Стус, Симоненко, перекладачі античної класики). Але, пані Галино, прикро, коли письменник, Лауреат Шевченківської премії, не здатен зрозуміти елементарне пояснення: “Слово о полку Ігоревім” написано Ольстином Олексичем, онукою Прохора Лобедника, про Січові військові дружини і про Україну – Землю Трояні – “Ігор іде по Боричеву до Святої Богородиці Пірогощої (Державної Богоматері) України заради!”. Всього то 60 невірних прочитань образів і метафор, а спробуйте пояснити 2000 літератів, 20 кафедрам історії та літератури, …. . Кому ще?

Від: Саврадим

Саврадим — Tue, 19 Jan 2016 18:56:31 +0000

Пані Галино! Ви здорово підкреслили: Саврадим – не претендент, а всі серйозні – мовчать. Знаю Вас, пані Галино, особисто. Якось Ви мені сказали: “Не заступайте мене від читачів!” – тому все вірно. Пані Люба Г. написала інакше: “Я в цьому не розбираюся”. І відіслала мене в Інститут історії. Пан Павло застеріг своїм вмінням: “На Яценка наїхали автомашиною, щоб не займався Словом”. Знаний Вами академік М-ко. затребував рішення Вченої раді на очевидні речі, а всі публікації на сайті наказав стерти. Видатний поет Д. якось стулируч, прикриваючи своїм томиком шерешири штанів, не помітив, як в журналі “Октябрь” дієслово “запізнитися” (забаритися, затримується), було пояснено кривдно “запиздюється”. Я Вам, пані Галино, міг би все це продовжити, згадавши “потенціал” пана “Літерата” в “ЛУ”. Саврадим вимушений писати так, розумієте? А “серйозних”, на жаль, на сайті “ЛА” справді не видно. Це правда. Ще раз дякую за надписану Вашу книгу!

Від: Галина Тарасюк

Галина Тарасюк — Tue, 19 Jan 2016 16:57:43 +0000

Пожаліймо Шевченка…
Те що найактивніший коментатор цього звернення Саврадим, на жаль, свідчить, що серйозні люди не хочуть вплутуватися в обговорення цієї справді серйозної національної духовної проблеми. Не хочуть, бо не вірять, що премія імені Тараса Шевченка при всіх реорганізаціях і модернізаціях не ганьбитиме самого Тараса Шевченка. І мені хотілося б змовчати, але справа в тому, що, як достеменно пам’ятають пам’ятливі підписанти, саме я насмілилась першою заговорити про ганебне пониження престижності премії «комітетчиками» в роки Незалежності, і не десь заговорити, а на сторінках «Урядового кур’єру». За що була ледь не розтерзана різними комітетчиками, лавреятами та іншими «безсмертними» авторитетами. Що ж до самої премії, то її взагалі… не боюся цього слова, осквернили останнім часом. Якщо в радянський період Комітет з присвоєння Шевченківських премій працював синхронного з іншим, сумнозвісним комітетом, і це всім уже давно відомо, то в часи Незалежності він перетворився на такий собі гібрид ідеологічно-партійної і корупційної структур, який працював за кількома схемами. Теж, до речі, добре відомими усім, хто цим цікавився. При тому, керівництво Комітетом продовжувало експлуатувати ще радянський образ такого собі недосяжного, майже сакрального міжсобойчика обраних, якому указ тільки президент або його радники.
Тим, хто захоче мені заперечити, пропоную провести експертизу усім творам, хоча б літературним, які були премійовані за роки Незалежності, на рахунок художності і значення для розвою української літератури, адже премія, товариші, – Національна. Зокрема і шановних ініціаторів звернення до Президента. Думаю, що за спинами багатьох постануть не тільки корупційні схеми з відкатами, домовленостями, кумівством, а й примари дядьків отєчества чужого. Щоб більше не деталізувати, скажу, що в мене зібраний дуже багатий журналістський матеріал про зловживання іменем Тараса Шевченка, який я можу оприлюднити, «невзирая на лица», хоч уже.
Звичайно, в новому Положенні є і раціональне зерно, зокрема, про дворічну каденцію Комітету. Однак, шановні товариші підписанти, у країні відбуваються кардинальні зміни, то може, варто, кожного майбутнього комітетчика пропустити і через решето декомунізації і люстрації? А то колгосп імені Леніна нібито скасували, а ленінці своє дєло правоє знають чьотко. Не завадило б і на адекватність перевірити, і на любов до грошей, і врешті, на те, яким робом сам був премійований.… Та й варто передовсім згадати всім і кожному, що Шевченко ніколи не служив ані в Третьому відділі, ані Третьому відділу, тим паче Мамоні, і казав святу правду про свій час в очі царям, за що і був знищений у 47 років. У СОРОК СІМ!!!
А коли щиро, то, хотілося б звернутися не до Президента, а до письменників, і рядових, і до записних авторитетів і незмінних ще з радянських часів вершителі письменницьких і митецьких доль: залиште Тараса Григоровича у спокої. Йому досить Бог дав слави на таких обширах, до яких нам з вами не дорости. Тому пропоную зняти високе і чисте ім’я Тараса Шевченка з вивіски, а премію назвати просто Державною премією за якісь там заслуги і роздавати її усім «заслуженим» перед усіма режимами, кумам, родичам і просто убогим. І тоді, повірте, ніхто не буде в претензії. Не буде сварів¬-чварів. І все стане на свої місця. Та й нарешті заспокоїться і Тарас Григорович на своєму Небі, і не буде час від часу прориватися обуренням через якогось правдоборця-неофіта. Пожаліймо свого славного великого і Генія, правнуки…

Від: Михайло

Михайло — Mon, 18 Jan 2016 18:37:59 +0000

З публіцистикою-журналістикою питання відкрите: можна вносити пропозиції про внесення й такоїномінації, але багато прихильників реорганізації положень про Шевченківську премію схильні вважати, що вона (премія) має бути мистецькою… Чи публіцистика – мистецтво, можна дискутувати…

Від: Саврадим

Саврадим — Sun, 17 Jan 2016 12:19:38 +0000

Загалом то, в Рівненській області назва “Небель” (з німецької – “туман”). Населення Небльської волості в списку “Баварського географа” назване “Бузани”, адже санскрит “busa” – туман, чад, пар. Панове, як би ви там і кого б там не садовили – в “членів” – толку буде обмаль. Наш Літерат волам хвости в’яже, де ж і коли йому глянути в небеса. Та й навіщо йому небеса? Бо ж тоді, кому на городі бараболю копати, як всі стануть дивитися в небо. Отож, все відбувається в просторі з радіусом протягнутої руки (Дайте!). Лауреатів мають визначати читачі (для розважальної літератури), бо на несамовитому Ринку єдина премія – гонорари від продаж. Що ж до епічної літератури, то й тут не самим літераторам визначати, кому лауреатство дарувати, а Академіям Літератури.

Від: Саврадим

Саврадим — Sun, 17 Jan 2016 12:11:30 +0000

Загалом то, в Рівненській області назва “Небель” (з німецької – “туман”) в списку “Баварського географа” – “Бузани”, адже санскрит “busa” – туман, чад, пар. Як би ви там не садовили “членів” толку буде обмаль. Наш Літерат волам хвости в’яже. Йому б заглянути б в небеса. А навіщо йому йому небеса? Бо ж, кому бараболю копати, як всі стануть дивитися в небо. Все відбувається в просторі з радіусом протягнутої руки. Лауреатів мають визначати читачі (для розважальної літератури). На Ринку премія – гонорари. Що ж до епічного, то й тут не самим літераторам визначати, а Академіям.

Від: Ігор Гургула

Ігор Гургула — Sun, 17 Jan 2016 09:09:35 +0000

Пропоную до складу комітету внести кандидатуру Лауреата Нобелівської премії (Рівненська область) Ігоря Павлюка. Вельми достойний чоловік!

Від: Людмила Тарнашинська

Людмила Тарнашинська — Sun, 17 Jan 2016 08:36:16 +0000

Звідки такий стиль корпоративного самопризначення?
А може, час би вже по-сучасному, через електронне голосування літературної спільноти за кожного претендента?