Коментарі до Мартин Поллак. Сон Владіміра Путіна (DerStandard)

Від: Тимофій Гаврилів

Тимофій Гаврилів — Mon, 28 Sep 2015 10:21:33 +0000

Не гарячкуйте. Я все роблю правильно. А до австрійсько-українсько-російської політки, яку таким невдалим чином внесли сюди на сайт, додам лише: прийнявши Путіна з простертими обіймами, панове Файманн (канцлер Австрії) і Фішер (її президент) заохотили його до подальшої безкарності. Я впевнений, що швидке солідарне “ні” світової спільноти стримало б Путіна від (погано замаскованої) інтервенції на Донбас.

Від: MARKIYAN

MARKIYAN — Sun, 27 Sep 2015 18:01:33 +0000

ну дуже цікаво…мало не обригався…але хай хоч так карлика вколоти.Хоча йому по барабану всі дружні,колючі і свтиричні разом взяті.Цього вампіра зупинить тільки сила або куля,для певності я би стріляв срібною,Бог його знає що воно таке…

Від: Тимофій Гаврилів

Тимофій Гаврилів — Sun, 27 Sep 2015 11:50:56 +0000

То що це все-таки? Сатира (Христино, переконайте в цьому Петронія, Ювенала, Свіфта, врешті-решт, Івана Франка)? Шарж, як обмовився Böhm? Чи, як кажуть німці, бла-бла? Я розумію, що ви зацікавлені в Поллаку, а Поллак зацікавлений у вас. Але варто й честь знати!

Від: Вöhm

Вöhm — Sat, 26 Sep 2015 16:26:02 +0000

Ні, я би подякував Христині за переклад шаржу. Хоча, наприклад, у Чарлі Чапліна такі шаржі були потужніші і били влучно, в ціль. Мартін Поллак сміється по-своєму – через свою біль. У австрійців тут свій досвід у 1945-1955 роки, особливо в жовтні 1950 року. Тоді Австрію виручила згуртованість всіх трудящих, які виступили з одними кулаками проти комуністів і проти танків, які були за комуністами. Тут Христина і Мартін Поллак допомогли побачити ставлення австрійців до марень “вождів” минулого і сучасності. Майже одні й ті ж “сни”. Але Ви, пане Тимофій, вірно зауважили – за ними смерті, кров, каліцтво, засіви ненависті. Тут “шаржів” замало. З 500 000 загиблих в Севастополі в 1854 році – 300 тисяч українців. Не враховуючи весь провіант і транспорт. Австрієць цього не знає. Втім, в Європі не рекомендовані теми “минулих переможних битв”. Дуже розумно. І не розумно ставити фільм про снайпера, яка вбила 300 німців. Дай Бог нам бути такими німцями, як і що вони роблять сьогодні!

Від: Тимофій Гаврилів

Тимофій Гаврилів — Sat, 26 Sep 2015 15:46:04 +0000

Мінімум тактовності – облишити піаритися на чужій біді. Чому Поллак не розкритикував у Der Standard своїх канцлера та президента і не пікетував їхні резиденції, коли вони після анексії Криму приймали Путіна, мов рідного брата? Чому не вчинив так, як ті німці й австрійці, котрим болить Україна? Бо годується з їхньої руки. Якщо війна і так конче вже притягувати за вуха на Літакцент австрійців, то порозмовляйте з правозахисниками й активістами, а Ви, Христино, краще перекладіть Єлінек – в неї потужні тексти на тему війни, тисячократ талановитіші і переконливіші.

Від: Вöhm

Вöhm — Sat, 26 Sep 2015 11:10:45 +0000

Христино, vielen Dank für Ihre Antwort. Den Mann kenne ich (als Leser). Leider bin ich jetzt in der “Thalia” (Mariahilferstrasse 99) und kann nicht viel schreiben. Hoffentlich, werden Sie zugeben, das viele Söhne könnten so was erzählen. Es geht da (in diesem Fall) um psychische Probleme von diesem Sohn (gewiss, seines Vaters auch).

Від: Христина

Христина — Sat, 26 Sep 2015 09:52:14 +0000

Гляньте, наприклад, отут:
http://litakcent.com/2014/04/11/pro-pamjat-bil-i-vidpovidalnist/

Від: Вöhm

Вöhm — Sat, 26 Sep 2015 07:44:25 +0000

Христино! Kann sein, daß Martin Pollak ein Sohn von Oscar Pollak ist. Ich hätte Ihnen empfohlen, das Buch “Oskar Helmer. Ausgewählte Reden und Schriften” zu übersetzen. Da gibt’s eine Schrift von dem Oscar Pollak, einem Mitarbeiter der “Arbeiter-Zeitung” vom 15. Feber 1957.

Від: Вöhm

Вöhm — Sat, 26 Sep 2015 05:15:08 +0000

Важливо не попадатися на чужі задуми. Тут жартом і не пахне.

Від: Тимофій Гаврилів

Тимофій Гаврилів — Fri, 25 Sep 2015 21:46:20 +0000

“поважна австрійська публіка в музеї (!) слухає цей текст … щоб полегшено вибухнути реготом під кінець вечора” – авжеж, одні гинуть, інші, гм, “вибухають реготом”. Why not? Файна нагода, Христино!