Нині, як рідко коли досі, відчуваємо важливість усього довкола. А ще – минущість, що викликає бажання фіксувати: людей, миті, ситуації, погляди, жести й слова. Фіксувати час.

Можна укладати збірки з письменницьких та журналістських колонок, можна видавати антології «майданної поезії», можна видруковувати фотоальбоми або журналістські розвідки про героїв Майдану чи героїв АТО. Усе це потрібні й важливі для історії речі. І загалом добре, що вони є.

«ЛітАкцент» також розпочинає амбітну спробу зафіксувати нинішній час. І фіксуватимемо ми його через поезію. Через відео-прочитання авторами власних текстів – не обов’язково нових, зазвичай писаних не «на злобу дня», але тих, що нині є. Щоб колись мати своєрідний поетично-історичний зріз нашого часу.

Щотижня на сайті в рубриці «Вірш тижня» ^[1] з’являтиметься нове відео, що в підсумку (через рік-два-?) укладеться в своєрідний відео-архів поезії 2014-2015-201? років. Незалежно від поколінь, уподобань і регіонів проживання. Адже маємо нині в нашій літературі направду добру поезію й маємо потребу її почути та зафіксувати.

Розпочинаємо проект із вірша Василя Голобородька ^[2] “Що читати”, абсолютно неспроста. Саме цей поет, який актуалізувався нині з минулих епох, є живим втіленням часу, в якому перебуваємо. З усією його несправедливістю, невчасністю і, водночас, глибиною. І простотою.

Тому запрошую – поза галасливими, хоча й надто важливими новинами – спробувати знайти час для поезії. Один тиждень – один поет – один вірш. Бо, попри все, є речі, що не минають.