Під рано, коли
півні згинають

Згрубілі, ясноокі прориви пісень.

Я скажу, ти
незнаний,

Але визнаний в
єресі

Сонячних
променів,

Вічності
вкрадених фаворів

Спротиву, скель.

Сивочолих смерек,
шпилькуватих,

Загублених,

Наче спів молитовний,

Під рано.

Витанцьовують
вітри

З туманами в сварзі.

Ти полониш мене
океаном,

Певне, спротиву
мало.

За тобою зневіра
у вірі,

За тобою туман у
Ярилі,

Ти хосен, а чи
жертва потали,

Віриш в щастя
і міру в сапфірі.

За коханням
ганяються коні.

Наздогнати у
потязі слави.

Ти з амброзії
витрощив спрагу.

Забезпечити
вихором правду.

Що ж,
зізнайся, у птаха є крила,

У бджоли золотіє
жало.

Та не завтра, а
потім, на зміну,

Прийде звітність в свідомості сварги.

Зазираєш у дно,

Сітка світла, сага при сонці.

Де сяйво в
долині,

Може, місяць яріє
при днині.

Ми з тобою не
винні,

Маки в полі,

То лиш амбіції.

Стихнуть в дозорі

Диво – ініції.

Ініціація, велика
нація,

На крилах вітру,

В пекло йде,

Не знаними, а старцями псує

Амбітність гонорово,

Й пристає на
жертво зносини.

. ..а ми з тобою,

Знову, знову

Росами,
покосами,,

Де сага з маками,

В крові пірнає.

Розтає…в обнові

РОЗУМІЮ, ЩО ЧАС ПОКЛИКАВ РОБИТИ ЖЕРТВИ. ЛИШ БИ ВОНИ БУЛИ ЖЕРТВАМИ ВО ЇМ*Я БЛЛАГА….
А ПОТІМ ПРАВИЛЬНО СКОРИСТАТИСЯ.
БО ЦЕ ЛИШЕ ОДНА СТУПЕНЬКА “ГАРАДИЧА”, А СКІЛЬКИ ТИХ ” ГАРАДИЧ” ДО СПРАВЖНЬОГО?..