Читацький досвід підказує нам очікувати від казки протистояння добра і зла, світла і темряви, любові й ненависті; ми сподіваємося на героїчних персонажів, щасливу кінцівку та мудру мораль. Казкову повість «Зміїні гори» Зиґмунта Мілошевського, що побачила світ 2010 року у «Видавництві Старого Лева» в перекладі з польської Божени Антоняк, можна назвати саме такою традиційною казкою про вічне. «Зміїні гори» – це повість сучасного польського автора, витримана в дусі фольклорної чарівної казки. Пригоди, в які потрапляють принцеса Філомена та рибалка Ерік, головні герої повісті, – це шлях до гармонії та добра. Долаючи небезпечні перешкоди та витримуючи складні випробування, друзі жодного разу не зневірюються й досягають своєї мети, даючи читачеві приклад мужності, нескореності та цілеспрямованості. У  перипетіях цієї повісті читач не раз відчує, як знайомі йому з раннього дитинства мотиви та поведінка героїв (наприклад, підписання угоди на служіння темній силі або боротьба з дивними та небезпечними створіннями) переплетуться з досі незнаними, новими казковими світами.

Події повісті розгортаються в лоні Зміїних гір, де гострі вершини заступають собою замок короля Трита й королеви Нітри, та ховають за свої височіні казковий Шертат – край, оспіваний піснями та легендами. Головна героїня повісті, принцеса Філомена, задля того, щоб покинути батьківський замок, погоджується стати змієвою служницею. А як інакше принцесі вирватися із замку, котрий, попри любов батьків та увагу няньки, став для неї схожий на нестерпну темницю? Отож, Філомена ризикує всім, щоб дізнатися про край, розтащований за далекими Зміїними горами. Ставши змієвою служницею, принцеса вчиться терпінню й витримці. Усе те, що Філомені раніше здавалося нестерпним і набридливим,  стає тепер вагомим.

На службі в змія поруч із принцесою немає ні друзів, ані близьких. Це ще більше загострює її переживання. Коли Філомена не втримується від спокуси дізнатися більше про таємницю, суворо заборонену змієм, починається боротьба між світом темряви та світла. Якби не вірні друзі, то навряд чи вдалося б принцесі вибратися з лихих тенет. Отож, юні герої відважно вступають у боротьбу за встановлення рівноваги Прадавньої Магії та мудрості (досить таки типовий мотив польських творів жанру фентезі).

Попри простоту сюжету й легкість та лаконічність мови (що, звісно, свідчить не тільки на користь автора, а й перекладача), Зиґмунт Мілошевський цікаво й часом неоднозначно підходить до зображення персонажів. У своїй повісті автор утримується від гендерних стереотипів, що побутують у традиційних казках про принцес. Зокрема Філомена – це яскравий і сучасний образ  безстрашної та відчайдушної  королівни. У тексті майже нічого не сказано про її красу, украй важливу для традиційних казок. Також Філомена – не пасивна героїня, яка чекає на свого принца, який міг би не тільки порятувати її у складній ситуації, а ще й влаштувати потому гучне весілля. Навпаки, тут ідеться про Філоменину втому від буднів і бажання за будь-що поринути у вир «некоролівських» пригод.

Рибалка Ерік не поступається Філомені сміливістю, але якщо характер принцеси – бунтівний та амбітний, то характер Еріка – поміркований і зважливий. Ерік – це тип класичного персонажа-героя, якому випадає доля врятувати батьківщину від посухи, що стається через порушення Порядку. Американський професор германістики та дитячої літератури Марія Татар (Maria Tatar) у своїй книжці «Класичні казки» (The Classic Fairy Tales) пропонує розподіляти казкових героїв на два типи – кмітливого, який здобуває бажане за допомогою віри й дитячої наївності, та відчайдуха, який доходить до цілі за допомогою чарівних сил. За такою логікою Ерік поєднує риси обох. Хлопець твердо вірить, що з усіх скрутних ситуацій є вихід. У цьому його підтримує юний Том, який так само ніколи не здається в складних життєвих обставинах. А в нього якраз їх безліч, бо Том – сирота.

На перший погляд здається, що персонажі Зиґмунта Мілошевського досить неординарні чи навіть свавільні. Та якщо придивитися уважніше, стає очевидно, що насправді вони – мрійники, які будь-що прагнуть бути сміливими, щоб наважитися не тільки «піднятися на вкриті снігами вершини», а й подолати свої дитячі (й дорослі) страхи.

На окрему увагу заслуговують магічні персонажі повісті. Яскравий образ у Мілошевського – вогнистий птах Хард. Він уособлює одразу дві сили: оновлювальну та руйнівну. Хард слідкує за порядком і не терпить свавілля. Вогненний птах дбає про загартування духу та волі. Його наділено водночас і негативною, і позитивною символікою. Птахи у слов’янський міфології – це образи  повітряної стихії, що сполучають земний і небесний світи. А також часто символізують сонце і вогонь, що проникають усюди. Саме таким і є Хард.

Не менш важливим у казці є змій. Він – охоронець підземного світу, символ таїни й непізнаності, символ спокуси. Якщо Хард – це небесний вогонь, то змій – це земна вода. Згідно із сюжетом, ці дві стихії вогню та води зустрічаються задля встановлення Прадавньої Магії. Очевидно, що Мілошевський не просто орієнтується на фольклорну чарівну казку, а й активно залучає відомі фольклорні образи.

Варто згадати, що в сюжеті цієї казкової повісті помітно виділяється «дантівський» мотив. Наприклад, у Гроті Померлих, де прислужує Філомена, мешкають небіжчики-в’язні, які мусять щодень тяжко спокутувати свої гріхи, проходячи неабиякі випробування.

Важливий аспект книжки – це ілюстрації Юлії Процишин, виконані в стилі чорно-білої графіки. Художниця достовірно передає настрій та емоції казкових персонажів, а також старанно створює світи, прописані автором. Чорно-біла гама додає казці химерності, а її головним героям – вишуканості та елегантності. Невеличкий, майже кишеньковий формат книжки привертає увагу яскравою обкладинкою.

Книжка «Зміїні гори»  безперечно зацікавить і юного, і дорослого читача. Ця повість – добрий приклад універсальної казки з яскравими нестереотипними героями, що не тільки стануть близькими дітям, а й посприяють загартуванню дитячих характерів. Ця книжка важлива тим, що має актуальну для сьогодення мову та яскраві образи, які вкотре утверджують  загальні цінності, важливі для засвоєння  ду кожному віці.