Археограф Борис Морозов виявив найдавніший зразок російського автографа на книзі.
Книга 1660 року видання належить до Прологів — повчальних збірок для домашнього читання. У Прологах друкувалися перекладені та оригінальні розповіді і житія. Пролог 1660 року, який вивчав Морозов, був «вкладений» (тобто дарований) в Троїцьку церкву в Нікітніках у Москві (також відома як церква Богородиці Грузинської, знаходиться в Китай-городі). Згідно з традицією, по нижньому краю аркуша було зроблено відповідний дарчий напис. Як встановив Морозов, «вклад» зробив дяк Іван Щепоткін, заможний купець і книговидавець.
Письменник Іван Щепоткін був відкритий для сучасної історичної науки дослідником давньоруської літератури Наталією Савельєвою в 2006 році. Вона виявила, зокрема, рукопис його «Повесті про явлення ікони Богородиці Грузинської». Цю ікону, на честь якої і було зведено церкву в Нікітніках, було привезено до Москви Щепоткіним з Пінеги (нині селище в Архангельській області) під час чуми 1654 року, оскільки вважалося, що ця ікона зціляє від морової хвороби. Ікону було написано в Грузії, на початку XVII століття її було вивезено до Персії в числі трофеїв шаха-завойовника Аббаса I Великого, а потім викуплено пінезькими купцями і перевезено до Росії.
У Пролозі 1660 року, виданому Щепоткіним, надруковано, зокрема, його власну «Повість про явлення ікони Богородиці Грузинської», що і дає підставу вважати надпис на книзі прикладом дарчого автографа.
За матеріалами Lenta.ru
Улюблений сайт літературної критики
