^[1]
Нещодавно в Македонії відбувся «Фестиваль чаювання і читання». Що це таке і з чим його п’ють?

При македонському видавництві «Фенікс» (м.Скоп’є) є Культурний центр з однойменною назвою. Щороку протягом місяця сюди сходяться-з’їжджаються письменники, науковці з Іституту македонської літератури, журналісти, студенти-філологи й решта, патетично кажучи, небайдужого до красного слова люду. Кожна така зустріч має своїх головних гостей і свою назву. Наприклад, «Проблеми сучасної македонської літературною критики» чи «Літературно-мистецькі часописи Македонії», чи «Македонська література у світі». Протягом години-півтори ведеться жваве обговорення заявленої теми. Дискусія, до якої можуть долучатися всі присутні, висвітлюється на сторінках (хвилях, екранах) провідних македонських ЗМІ. Після обговорення всі учасники і гості переходять на обіцяне чаювання (частування від організаторів), продовжуючи так зване неформальне спілкування. А оскільки фестивальні зустрічі завжди відбуваються ополудні, слово «чаювання» слід сприймати буквально, тобто тверезо.

Гаразд, це був вступ. А тепер хочу розповісти про одну з таких зустрічей – заключну зустріч у цьому сезоні, що мала назву «Македонська література для дітей та молоді сьогодні».

Експертами заявленої теми виступили Марія Таушанська – головний редактор єдиного в Македонії періодичного часопису для дітей «Колібрі» (часопис уже 53 роки поспіль виходить як обов’язковий додадок до газети «Нова Македонія»); Марія Тодорова – літературознавець, перекладач літератури для дітей з англійської; Ванчо Полазаревскі – письменник, котрий пише для наймолодших читачів. На зустріч було запрошено й інших авторів, журналістів, художників-ілюстраторів, а також учнів-старшокласників середніх шкіл м.Скоп’є.

Одразу хочу сказати, що відсутність якісної літератури для дітей та підлітків є однією з найболючіших проблем сучасної Республіки Македонії. Про це тут говорять багато і часто, але, на жаль, абсолютно безрезультатно. Та й хіба можна щось змінити самими лише бідканнями і наріканнями – чи то на «неправильну» систему освіти, чи то на комп’ютерні ігри, які останнім часом замінили дітлахам читання, чи то на маленький книжковий ринок, чи то на відсутність належної підтримки з боку влади, чи то, зрештою, на специфіку власного менталітету?..

Минулого року в Македонії було видано лише п’ять найменувань нових книжок для дітей. Маю на увазі – македонських авторів. Адже з перекладними творами проблем немає: щороку в двомільйонній мультиетнічній країні перекладаються, видаються і з успіхом продаються твори відомих англійських, американських, французьких, німецьких авторів. Як наслідок: «дитячі» полички в македонських книгарнях заповнені переважно «Гаррі Потерами», «Гоблінами», «Попелюшками», «Шехерезадами» та «Червоними Шапочками».

І все ж таки – хто в цьому винен?..

Окрім Ванчо Полазаревскі, котрому на вигляд років 55-60, на зустрічі були присутні й інші македонські письменники, які пишуть для дітей. Але ті виглядали ще старшими.

Отже, проблема номер один – відсутність нової генерації авторів. Писати для дітей, як пояснив директор Культурного центру «Фенікс», письменник і видавець Рісто Петрескі, нині стало несерйозним, немодним чи, якщо хочете – невдячним заняттям. Наприклад, на сьогодні в Республіці Македонії нараховується кілька десятків престижних літературних нагород, що вручаються письменникам за кращі збірки поезій, любовні та історичні романи, есеї,  літературознавчі монографії. Усе це – так звана «доросла» література, яка щедро підтримується державою. Що ж до «дитячої» літератури, то тут існує лише одна-єдина премія імені Ванчо Ніколовскі, заснована Товариством македонських письменників. Але ця премія присуджується за вже видану книгу, натомість немає жодного конкурсу рукописів.

^[3]Старші письменники вперто продовжують споглядати світ крізь призму власного дитинства, послуговуючись анахронізмами, соціалістичними стереотипами ще югославських часів – в той час, як їхні онуки живуть у зовсім інших реаліях. Молоді ж письменники (мається на увазі молодші 55 років) просто не бажають витрачати свій час і творчі сили на таку, з усіх боків невигідну, справу. Вони купують своїм дітям «Гарі Потерів» та «Гоблінів», а самі пишуть постмодерну поезію чи нудні академічні праці, розраховуючи на черговий державний грант, який у найближчому часі зможе прогодувати цілу родину.

Література для дітей та підлітків у Македонії переживає страшну кризу. До того ж, ще не знайшлося жодного македонського автора, котрий зміг би подарувати – хай не всьому світові, а, принаймні, своїм, македонським дітям – нового й колоритного літературного героя, про якого можна було б зняти перший вітчизняний мультфільм.

Звісно, багато що вирішує рівень розкрутки тих чи інших назв, які буквально заполонили книжковий ринок світу. І ніхто не каже, що діти мусять відмовлятися від  зарубіжної класики чи сучасної світової літератури і виховуватися лише на творах вітчизняних авторів. Але все ж таки, на противагу чужому, завжди має бути щось своє. Бажано – нічим не гірше від чужого. Як, наприклад, той самий чай, що опісля дискусії пропонується  гостям в широкому асортименті і є продуктом власне македонського виробника.

м.Скоп’є (Республіка Македонія)