Коментарі до «ТАКЕ» Іздрика як «ВСЕ» Пєлєвіна

Від: jazzy

jazzy — Fri, 25 Dec 2009 14:57:31 +0000

Mykola S.
Туман різним буває:) Один “згладжує” світ довкола тебе, робить його м”якшим, прозорішим і просто гарнішим. А інший заважає знайти потрібну дорогу.
Я нічого не соромлюся. Просто туман Іздрика і Пєлєвіна (в кожного по-різному) мені ближчий до першого. А від статті п. Михеда (при щирій повазі, без іронії:) таки можна заблукати між трьома соснами.

Від: Mykola S.

Mykola S. — Thu, 24 Dec 2009 21:43:48 +0000

Ви кажете правду, jazzy, але ніби її соромитесь. Вам незручно за автора допису і автора аналізованої (так званої) прози? І все одно правду треба викладати твердіше. Мовляв – туман. І в Іздрика,і в Михеда – туман. Звідки він і для чого задуманий, той туман, особисто мені вгадувати нудно (можна, звичайно,спробувати, але не хочеться когось особливо ображати; усе-таки пише, а не краде, ну то й нехай).

Від: jazzy

jazzy — Thu, 24 Dec 2009 10:33:05 +0000

“Все смешалось в доме Облонских”))
Іздрик має рацію в тій цитаті на початку: важко зрозуміти, хто тут автор, хто читач, хто на кого впливає і т.д. п. Михед цілковито піддався спокусам стилю.
Здається, дуже важко знайти адекватну мову, щоб писати про Іздрикове “Таке”. Для мене це дуже дивна книжка. Може, найдивніша з того, що він написав. Принаймні інша, ніж “флешки” і все попереднє. Ніби Іздрик як автор сам трохи мутував і мислить тепер якось інакше. Або ж хоче, аби читач повірив у це його переродження.
А п. Михед усе ще більше ускладнив, уплівши сюди Пєлєвіна. Якого, по правді, можна вплести багато куди. Як, зрештою, й Іздрика.
Але як тут заперечиш? Пєлєвін в текстах Іздрика був, є і (буде?)…

Від: Oros

Oros — Thu, 24 Dec 2009 09:28:21 +0000

товаріщі хохли, коли нарешті позбудетеся вторинності?

Від: life

life — Wed, 23 Dec 2009 14:17:56 +0000

,Таке, – це не зовсім проза, це поезія в прозі, яку можна читати з будь-якої сторінки, це поетичні новели і мікроновели, поєднані між собою власним асиметричним і навіть дисгармонійним змістом. Такі речі читаються під гарячу каву і дим цигарки десь на зимовій дачі…
А щодо Пєлєвіна, то обриси його стилістичних знахідок можна помітити і в Жадана, і Сняданко, і в Прохаська…
І нічого дивного в цім не бачу.