1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
У кінці 2007 німецькою мовою вийшла повість «Колекція пристрастей».
У 2008 польською і російською роман «Синдром стерильності».
У 2008 вийшли у перекладах ряд не друкованих ще в Україні оповідань: у Кракові в антології «Люди, міста», у Мінську в журналі «Всемирная література», у Празі в антології української літератури.
Готується іспанський переклад «Колекції пристрастей».
Незабаром вийде російський переклад повісті «Чебрець в молоці».
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Перекладачі, іноземні видавництва, літературні агенти.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Я отримую з іноземних видавництв ксерокопії усіх публікацій про свої книги. Загалом рецепція позитивна. Те саме стосується української літератури загалом. Вона все ще є чимось новим для західного читача, а тому і цікавим. Адже перші переклади сучасної української літератури у великих європейських видавництвах почали з’являтися лише кілька років тому. Крім того, книги наразі перекладених авторів здобули позитивний розголос, тому і зацікавлення існує як серед читачів, так і серед видавців.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Насамперед потрібна державна програма промоції української культури за кордоном, інституція на зразок Польського Інституту, німецького Інституту Ґьоте, Французького культурного центру чи організацій інших країн, які займаються такою промоцією. Без такої діяльності на відповідному рівні і з залученням фахівців високого класу та програмами державного фінансування переклади української літератури будуть залишатися поодинокими маргінальними проектами окремих видавництв, а якщо читацьке зацікавлення зменшиться, минеться ефект новизни, то і книг перекладати не будуть, як не робили цього досі.
До тої імітації промоції власної культури, яка робиться державою зараз у вигляді формальної присутності стенду з вишитими рушниками на Франкфуртському книжковому ярмарку чи інших заходах такого типу, ніхто із закордонних видавців та літературних агентів серйозно не ставиться, що і зрозуміло.
Улюблений сайт літературної критики
